Як у Василькові допомагають людям із залежністю

Любити і допомагати – девіз тих, хто не може стояти осторонь, допоки є навколо люди, які потребують підтримки. За цим принципом діють волонтери, які у Василькові на Київщині організували Центр адаптації алко- і нарколежних, про що ми повідомляли у попередніх публікаціях.

Нещодавно до Центру адаптації завітали працівники Васильківського міськрайонного відділу філії Державної установи «Центр пробації» у м. Києві та Київській області. Інспектори Ірина Ніжніченко і Ольга Меліхова звернулись до директора Центру адаптації Інесси Зоренко з проханням взяти на реабілітацію суб’єкта пробації Андрія, який має наркотичну та алкогольну залежність і по факту є базхатьком, адже не має ні житла, ні роботи, ні родини. Він давно втратив сенс власного життя.

Працівники відділу пробації познайомили Андрія з керівником Центру адаптації алко- і наркозалежних Інессою Зоренко, яка і запросила його до свого Центру, де йому безкоштовно допоможуть адаптуватись до нового життя.

Варто нагадати, що Центр адаптації у Василькові діє вже кілька років. Інесса Зоренко разом зі своєю командою однодумців та волонтерів забирає людей із залежністю з вулиці або знайомиться з ними під час безкоштовних обідів щосереди та щосуботи, які влаштовує міжнародний фонд «Допомога ближньому».

На сьогодні у Центрі адаптації налічується 11 осіб. За 5 років через Центр пройшли адаптацію 60 осіб, з них 20 пристосувались до нормального життя у соціумі: мають роботу, родину без натяку на колишню залежність.

Окремого приміщення Центр адаптації нарко- та алкозалежних поки що не має. Інесса Зоренко надала частину власного будинку, де вони і проживають. А ось щоб мати змогу харчуватись, підопічні Центру мають заробляти власні кошти. Це так звана трудотерапія. На думку Інесси Зоренко, схильність до алкоголю та наркотиків має духовну причину, це ніби якась одержимість, тож і лікувати цю хворобу душі варто словом Божим. «Саме віра в Бога дозволяє таким людям робити успіхи і припинити вживати алкоголь чи наркотики. Про це свідчать ті численні подяки від людей, яким ми допомогли адаптуватись, – і сьогодні у них є сім’ї, діти, вони після багаторічної «наркоманської практики» вже не згадують про голку. Тож такі люди ходять у церкву, і якщо їм це допомагає, то чому ж не використовувати цей метод», – зізнається керівник Центру адаптації.

У теплому колі спілкування за великим столом працівники Васильківського відділу «Центру пробації» і члени команди Центру адаптації радо вітали Андрія, який зніяковіло, із сумом в очах, що давно втратили блиск, але з надією в душі на виправлення, на краще життя розповів про своє непросте минуле, про шлях, який він пройшов, тікаючи від себе, переїздивши з міста Суми в інші населені пункти, де й знаходив «друзів», які раз за разом затягували його на шлях залежності та ночівель під відкритим небом. Родина відмовилась від нього, з дружиною розлучений і зв’язків не підтримує. На запитання інспектора пробації, чому обрав такий шлях свого життя, Андрій відповів: «Наркотики вживав через дурницю, бо хотів драйву та нових відчуттів», про що тепер жалкує.

Попереду в Андрія, як і в усіх, хто потрапляє до Центру адаптації, довгий і доволі непростий шлях звільнення від наркотичної залежності як фізично, так і духовно. Але нудьгувати йому там не доведеться. На території Центру адаптації є домашня худоба: свині, кози, вівці, кролі та гуси, за якими потрібен постійний догляд. Тож мешканці Центру ведуть господарство, виконують низку інших робіт. Трудотерапія не лише відволікає від думок про наркотики чи алкоголь, але і допомагає освоїти нові уміння та корисні навички. Проте курс адаптації нарко- та алкозалежних включає не лише трудотерапію, а й відпочинок. Підопічні Центру зізнаються, що вже не очікували, що в їхньому житті будуть і лазня, і смачний обід, і справжня родинна турбота та піклування.

Довідково: Закон України «Про пробацію» було введено у дію 27 серпня 2015 року. У січні 2017 року на виконання даного закону було створено 499 уповноважених органів з питань пробації та 6 управлінь пробації в міжрегіональних управліннях з питань виконання кримінальних покарань та пробації.

Пробація – це система наглядових та соціально-виховних заходів, що застосовуються за рішенням суду та відповідно до закону до засуджених, виконання певних видів кримінальних покарань, не пов'язаних з позбавленням волі, та забезпечення суду інформацією, що характеризує обвинуваченого. Суть пробації полягає у встановленні нагляду за засудженим з покладенням на нього певних зобов’язань й обмежень, без ізоляції його від суспільства (відвідувати центри пробації, періодично зустрічатися з наглядовим офіцером, брати участь у певних різновидах діяльності, дотримуватися законослухняної поведінки тощо).

Метою пробації є забезпечення безпеки суспільства шляхом виправлення засуджених, запобігання вчиненню ними повторних кримінальних правопорушень та забезпечення суду інформацією, що характеризує обвинувачених, з метою прийняття судом рішення про міру їхньої відповідальності.