"Війна – це один великий виклик, з іншими викликами можна впоратися". Інтерв’ю з програмною менеджеркою благодійної організації "Save Ukraine" Анастасією Поліщук

Війна змусила тисячі українських сімей залишити свої домівки, втратити рідних і шукати підтримки в найважчі моменти. Благодійна організація "Save Ukraine" працює з 2014 року, щоб постраждалі від війни українці могли повернутися до нормального життя. З моменту повномасштабного вторгнення організація не лише займається евакуацією людей з окупованих росіянами територій та наданням гуманітарної допомоги, а й повертає в Україну викрадених росією дітей, забезпечує родини і дітей житлом, їжею, психологічною підтримкою та усіма необхідними сервісами. Це стало можливим завдяки спільним зусиллям її керівника Миколи Кулеби, потужної команди і волонтерів, вітчизняних і міжнародних партнерів. Про ключові ініціативи організації, виклики, успіхи та як до допомоги постраждалим може долучитися кожен бажаючий розповідає програмна менеджерка Save Ukraine Анастасія Поліщук в інтерв’ю спеціально для медіа "Погляд".

Частина друга ексклюзивного інтерв’ю. Першу частину читайте за посиланням.

 Допомога та відновлення

- Організація "Save Ukraine" у 2023 році в Ірпені почала надавати безкоштовний прихисток для людей з особливими потребами. Можете розказати детальніше про цей проєкт?

- Проєкт центрів для дії та відновлення розповсюджується на Київ і Київську область. Також у Західній Україні ми розміщуємо наші модульні будиночки. В Ірпені центр почав функціонувати у 2023 році, і ми зрозуміли, що кількість родин, які виховують дітей з інвалідністю, зростає. Коли дитина на візочку, дуже складно жити на другому або третьому поверсі у будівлі без ліфту. А в наших центрах немає ліфту, тому ми подумали, що зручніше буде, якщо ми ці родини розміщуватимемо у модульних будиночках. Модульний будиночок – це як окрема смарт квартира. Він повністю новий, обладнаний технікою, усіма зручностями, у тому числі посудом, електроприладами. До того ж є великий генератор, який забезпечує безперебійну роботу всіх будиночків. Я розумію, що в таких будиночках обмежений простір, але ці люди стільки комфорту в своїх селищах ніколи не мали. Та й нам зручно, що вони проживають тут, в Ірпінській громаді, бо ми можемо подбати про їх лікування, якщо непотрібно щось масштабніше, надаючи їм всі наші сервіси. 15 березня 2024 року ми відкрили в Ірпені центр підтримки дітей та сімей, а також центр для дітей з інвалідністю.

Чому ми так швидко набрали бенефіціарів? Тому що наші клієнти – це не тільки наші мешканці. В Ірпінській громаді і загалом в Україні сьогодні зросла кількість діток з інвалідністю. В Ірпінській громаді нині зареєстровано найбільшу кількість ВПО, а також дітей з інвалідністю. Тому навіть не знаючи нашу організацію або не маючи додаткових ресурсів чи інформування, люди почали приходити завдяки сарафанному радіо, звертатися за допомогою, отримувати певне задоволення від цих сервісів. Паралельно ми відновлюємо мам хоча б тим, що поки дитина на масажі, реабілітації, у логопеда чи сенсорній кімнаті, мама у цей час може побути наодинці з собою або відпочити. Звичайно ж, діткам подобається, коли про них піклуються, у нас завжди смачна їжа і класні заходи, особливо напередодні різдвяних свят.

Крім того, ми не виокремлюємо дітей з інвалідністю. Якщо це зоопарк, театр чи цирк, то їдуть всі діти. Наші машини пристосовані для того, щоб перевозити діток з особливими потребами. Якщо вони малюють чи готують, то всі разом. Дуже класно, що різні організації відгукуються, пропонуючи допомогу, продукти харчування. Зокрема, це організація "FoodBank", яка дуже часто надає продукти харчування для наших мешканців, а також різні приватні бізнеси, що організовують хот-дог вечірки, різні заходи, майстер-класи.

Навіть є посадовці, які особисто допомагають, тому що дуже важливо порадувати цих діток.

- За інформацією з відкритих джерел, у планах організації було відкриття центру інтегрованих соціальних послуг в Ірпені на базі закинутого табору "Ясний". Чому не вдалося це зробити?

- Усе в процесі. Територія цього табору займає чотири гектари. Процес приведення цієї території до ладу дуже довгий, але його розпочато.

Коли центр відкриється, він буде унікальним, тому що на його території буде все: і денні центри, і різні підструктури, що надаватимуть соціальні послуги. Це буде місцем для проживання матерів, які дуже рано народили діток, своєрідний соціальний гуртожиток із великим спектром послуг. Такого в Ірпінській громаді точно ще не було. Для будівництва ми намагаємося залучити дуже великі кошти, тож це питання часу.

Хочу наголосити, що наша організація працює тільки у відповідності з законодавством, адже дуже цінує свій імідж і не ризикує нічим. Все узгоджується з керівництвом громад.

 - Окрім Ірпеня, в яких містах Київщини ще працюєте?

- Центри надії та відновлення працюють у Києві, Ірпені, Гатному. Центр для маломобільних людей знаходиться в Кам'янці-Бузькій (Львівська область, – прим. ред.). Також наші модульні будиночки розташовані в деяких західних регіонах. Проте якщо брати в процентному співвідношенні, то, звичайно ж, їх більша частина у Київській області.

 - Які проєкти вдалося реалізувати у зазначених містах?

- У нас багато проєктів. Окрім проєкту по модульним будиночкам, ми відправляємо дітей у мегацікавий табір на колесах, що включає шість міст України та відпочинок у Буковелі. Аналогів такого табору в Україні точно немає. Там усе продумано, залучені зірки шоу-бізнесу, спорту. Діти, які були евакуйовані і які відвідували цей табір, ніколи в житті не відчували таких емоцій. Щомісяця відбувається поїздка в такий табір. Таким чином ми оздоровили велику кількість наших дітей, підвищивши їх мотивацію в навчанні. Що ми ще реалізовуємо? Дуже великий проєкт, що називається "Комплексна психологічна допомога дітям та родинам, які постраждали від війни". У рамках цього проекту працює найбільша кількість кваліфікованих психологів (15), які надали психологічну допомогу 1800 особам. Цей проєкт показав, наскільки корисною може бути робота або просто розмова з психологом. Наші психологи з цього проекту перші, хто поїхав в Охматдит після прильоту (ракетний удар по найбільшій дитячій лікарні "Охматдит" росіяни завдали 8 липня 2024 року, – прим. ред.). На жаль, наші люди теж там постраждали від цієї ракетної атаки.

Також ми зараз імплементуємо класний проєкт за підтримки Міністерства закордонних справ Німеччини, співробітники якого приїздили до нас у Гатне,  дивилися, як функціонує центр для повернутих дітей. Вони вирішили допомогти нам покращити роботу цього центру, адже діти-сироти потребують більшої кількості працівників і взагалі людей, залучених до догляду за ними. У Гатному ми реалізовуємо декілька інших проєктів спільно з організацією "We are all Ukrainians". Це теж наші німецькі партнери. Проєкт денних центрів по всій Україні допомагає реалізовувати компанія "World vision". Незважаючи на сьогоденні виклики і постійне напруження, особливо в Одеській, Миколаївській, Харківській областях, наші денні центри працюють, надаючи освітню й психологічну допомогу. Зокрема в Харківській області наших працівників денного центру і дітей врятував пікнік, на який вони пішли, а в цей час був приліт. Попри постійні загрози вони постійно щось організовують для того, щоб підтримати дітей. Буває, що у Харкові всю ніч прильоти, а вони вранці продовжують робити велику справу.

 - На вашу думку, які з проєктів є найбільш успішними?

- Вони абсолютно всі різні і називати щось успішним, а щось ні, не можна. Ось, наприклад, у нас є проєкт "Medical bus".

Це медичний автобус, обладнаний усим необхідним, мета якого їздити у важкодоступні місця, селища і надавати медичну допомогу, а ще виявляти випадки сексуального насильства, адже для нас це дуже важлива тема. Наша організація "Save Ukraine" в Україні відкрила центр для реабілітації жертв, які постраждали від сексуального насильства. Ми як ніхто розуміємо, що випадків насильства стає все більше і більше. І це не воєнні злочини, а злочини, скоєні під час війни. Наприклад, коли дитина залишається без батьків, а сусіди чинять якісь протиправні дії. Що керує тими кривдниками, це вже до них питання, але нашим успіхом є те, що не один випадок був виграний в суді, тому що це дуже складні і довготривалі кейси. Завдяки зусиллям нашої команди, ці кривдники вже сидять у в'язниці. Проте випадків багато, і ми маємо їх виявляти. Іноді жертва ніколи не жаліється. Вона може просто прийти на консультацію до психолога з приводу воєнних травм, а на поверхню спливають зовсім інші проблеми. Саме тому ця сфера теж дуже важлива. Тож сказати, який проєкт успішніший, дуже складно. У нас усе працює комплексно.

Якщо хтось досі сприймає нашу допомогу чисто як гуманітарну місію, то це не так. Ми надаємо гуманітарну допомогу, але в комплексі з іншими послугами. Просто роздавати пакунки з кашею – це вже не той масштаб. Ми мислимо глобальніше. Бо реінтеграція – це не про отримання продуктового пакунку, це про самобутність тебе в цьому суспільстві, можливість не звертатися за допомогою, адже ти вже самодостатній.

 - Як ви вирішуєте, кому першочергово надати ту чи іншу допомогу?

 - Зараз це стало дуже складно. Усі знають, що відбувається на Покровському та інших напрямках. Був період, влітку 2023 року, коли стало менше шахедів, ракет, тож евакуація трішки призупинилась. Як ми можемо це спостерігати? За наповненістю наших центрів. Ми тоді думали, що, можливо, всі люди, які хотіли евакуюватись, вже евакуйовані або виїхали самотужки. Але ж ніхто не очікував, що ситуація настільки погіршиться, адже зараз захоплюються все нові і нові регіони. Ми ж повинні бути постійно напоготові, тому що евакуація знову зросла до таких масштабів, що вже не маємо куди селити. Проте ми ніколи нікому не відмовляємо. У будь-якому випадку евакуйовуємо родину. У нас є перелік інших шелтерів, місць, де ми можемо тимчасово розмістити родину, а далі вже за потребою допомагати в цьому кейсі. Але якщо раніше було більше кімнат у різних місцях, то зараз дуже інтенсивна евакуація, чимало багатодітних родин, у яких ще є коти і собаки, і вони не хочуть без них виїжджати. Тож доводиться дозволяти їм взяти тварин, аби вони лише виїхали, бо таким чином ставлять під загрозу дітей, а залишатися там уже неможливо. Нині дуже хаотичний період.

- Які програми чи проєкти фонду є найбільш значущими на сьогодні?

 - Для нас всі місії є дуже важливими. Не можна виділяти, що щось є значущим, тому і команда у нас велика, збільшуючись кожного дня, щоб надавати якісно послуги.

 - З якими зараз найбільшими викликами стикаєтесь?

- Різноманітними. Я не можу сказати, що ми зупиняємося через виклик. Якщо ми не можемо пройти прямо, то можемо об'їхати. Всі знають, що є дуже багато бюрократичних моментів, але вони не зупиняють, а навпаки розпалюють ще більший азарт щось робити.

Звичайно, зараз виклик у всіх один – це посилення бойових дій і кількість атак. Нині ми на фінальній стадії будівництва бомбосховища сучасного формату, яке в мирний час буде використовуватись як конференц-зала. Це теж один із проєктів, який ми реалізуємо завдяки іноземним партнерам. А викликом тут є те, що немає достатньо чоловіків, щоб виконувати будівельні роботи. Ми розуміємо, що зараз жінки перекваліфіковуються в чоловічі професії, і, на жаль, з часом ми ще більше будемо з цим стикатися, проте все одно є певна межа фізичної сили жінки.

Викликом є й те, що багато чого іде не по плану через обстріли, тривоги… Війна – це один великий виклик, з іншими викликами можна впоратися.

Одним із найбільших наших викликів є повернення викрадених дітей, адже немає нічого страшнішого, ніж коли мама не знає, де знаходиться її дитина або не має змоги її повернути.

Діти не повинні так жити. Вони мають розуміти, в якому суспільстві живуть. Кожна дитина має право на життя в гарних умовах і ми будемо намагатись гарантувати їм таке право.

Партнерство і досягнення

- Чи відчуваєте ви підтримку міжнародної спільноти? Як співпрацюєте з іншими організаціями?

- Звичайно, ми дуже вдячні міжнародним організаціям, партнерам, приватним донорам, різним релігійним організаціям. Микола Миколайович Кулеба – дуже медійна людина, він постійно відвідує різноманітні країни, інституції, виступає на різних платформах в Європі, США, Канаді. Те, про що він говорить на весь світ, дуже допомагає. Але у свій час він зрозумів, що лише слів недостатньо. Тому в одну із подорожей до США він взяв наших п’ятьох повернутих дітей, які виступали на конгресі в США і розповідали свої історії, бо історія, розказана з перших вуст, є більш ефективною і дієвою.

Ми не виділяємо якогось основного партнера, бо приділяємо увагу кожному. Ми знаємо, що показати лише якусь звітність недостатньо. Історії дітей, родин, їх реінтеграція – це і є наша звітність перед усім світом і людьми, які нам допомагають. До нас приїжджало багато іноземних гостей, які хочуть бачити на власні очі, як функціонує той чи інший центр. Частина з них внесла неоціненний внесок у наш розвиток і розвиток всієї мережі в напрямку допомоги дітям та родинам.

- Які методи залучення коштів використовує фонд? Чи є конкретні приклади допомоги донорів?

 - Ми дуже вдячні, що на початку повномасштабного вторгнення завдяки приватним донатам ми змогли надати першу допомогу людям, які опинилися в біді. Реально зібрались люди, які вирішили допомагати. Згодом потреби, звичайно ж, зростали, адже це дуже дороговартісно утримувати центр на 220 осіб хоча б протягом місяця. Це великі кошти, які потрібно десь діставати. Тому ми подаємося на різні платформи й проєкти, які можемо реалізувати на базі наших центрів. Наше минуле говорить про нас позитивно. Ми отримуємо погодження деяких проєктів тільки завдяки тому, що маємо хорошу попередню історію, адже будь-який проєкт передбачає результат.

Коли нас запитують "А що ви вже зробили?", ми показуємо, що евакуювали більше 200 000 осіб, повернули 524 дитини, реінтегрували понад 2500 осіб, які проживали в наших центрах (дані станом на грудень 2024 року, – прим. ред.).

Візити наших партнерів та гостей теж допомагають. Вони приїздять, дивляться, чого не вистачає, цікавляться, яка допомога необхідна. Тоді вже складається програмна заявка, і ми подаємось. Звичайно, процес погодження дуже довгий, особливо з європейськими країнами. Але якщо все робити впевнено, послідовно, то потім виходить, що ми маємо ресурси на певну допомогу. Звичайно, потреб у мільйон разів більше, ніж ми можемо закрити. Ми кожного дня стикаємося з тим, що ще одна родина або дитина залишилась без нічого. Допомога від держави приходить не відразу, деяким категоріям ВПО зараз взагалі перестали виплачувати кошти. Виходить, що в таких випадках, звичайно ж, доводиться залучати якісь приватні організації, робити збори.

- Які у фонді ключові результати, цифри, історії за останній рік найважливіші?

- Наша гордість – це велика кількість повернутих дітей. До того ж наше досягнення полягає в тому, що ми значно розширили наші сервіси надання підтримки. Так, у нас була під опікою дівчина 17 років, яка нещодавно народила дитину. Вона не має батьків, повна сирота, і тому, звичайно, опікуватися і дівчинкою, і новонародженою дитиною вирішили ми. Звісно, ми знайшли їй і дитині офіційних опікунів, але по суті ними опікуємося ми. Наша медсестра в центрі допомагає в усіх питаннях гігієни, доглядання. Це народження дитини спонукало нас зрозуміти, що ми повинні ось із такої маленької дитини ростити гідну людину, забезпечену усим необхідним. І тому у нас незабаром відкриються соціальні квартири для таких випадків. Ця мама новонародженої вже доросла, тож має будувати самостійне життя, але під нашим наглядом. Вона зможе жити там із дитиною, отримувати супровід медичної сестри, соціального працівника, проте будувати самостійне життя. Це ж саме плануємо робити з дітками, яких ми повернули, але які вже досягли віку 18+, тому що час спливає, вони були неповнолітні, коли ми їх повернули. Зараз це вже студенти університетів. Це теж наше досягнення, тому що повернути – не значить забути. Вони вступили до вишів, зараз частково зайняті в нас, тобто залученні до нашої роботи, щоб отримувати досвід і заробітну плату. Виходить, що для них ці соціальні квартири будуть класним надбанням. Там вони зможуть будувати своє життя. Це і є успіх.

Щодо наших планів із приводу будівництва в Гатному, то результат невдовзі побачить вся громада й Київська область в цілому, тому що будівництво вже на завершальній стадії. Там будуть функціонувати центри з надання різних послуг за моделлю послуг в Ірпені.

До того ж кількість реінтегрованих людей і родин зростає. Коли ми дивимось статистику і бачимо, що родина з нашого центру виїхала в орендоване житло, це для нас велика радість, бо це означає, що родина в змозі себе забезпечити.

Також у нас розширюється географія. Зокрема, вже працює Save Ukraine USA і Save Ukraine Canada, тому тепер у нас більш серйозніша підтримка. Значить, ми зможемо допомогти і зробити щасливими більше дітей.

Волонтером може бути кожен охочий

 - Чи є у вас волонтерські програми, до яких можуть долучитися жителі нашого регіону?

 - Так, звичайно. Якщо людина хоче спробувати себе у благодійній діяльності, ми завжди раді. Можна звернутись на нашу гарячу лінію, адреса є в наших соціальних мережах та на сайті організації. Ми співпрацюємо з великою кількістю волонтерів. І не важливо, чим ви хочете займатися. У нас є супер волонтер – чоловік, який веде ляльковий театр. Він артист і так розважає наших дітей. Хтось із волонтерів робить велопрогулянки з нашими дітьми. Волонтерство не означає, що треба мити підлогу. Іноді у нас є хибна думка про волонтерську діяльність. Ми залучаємо волонтерів як до діяльності в центрах, де проживають родини і діти, так і до денних центрів, які відвідує вся Ірпінська громада, чи до роботи з маломобільними людьми. Якщо людина має якийсь порив у чомусь допомогти, необов’язково мати таланти або фінанси. До нас приходить жінка, яка з маломобільними людьми ліпить вареники. Вони від цих занять отримують супер насолоду, бо результати потім можна зварити і з'їсти. А ще це незабутня атмосфера. Тому якщо людина відчуває психологічний відчай, а це зараз більшість із нас, волонтерство допомагає відновитися, позбутися тривожності, бо коли допомагаєш іншим, твоя тривожність відходить на інший план.

Усі бажаючі можуть телефонувати на нашу гарячу лінію, залишити свій контакт – і ми одразу зв'яжемося з людиною, запропонуємо можливі варіанти співпраці.

- Чи відчуваєте ви зміни у волонтерстві і ставленні людей до волонтерства сьогодні?

- На це можна реагувати з двох позицій – позитивної і негативної. Звичайно, наше населення втомилося від зборів, тому що не бачить результат, не знає, чи правдива інформація, втомилося від некоректності інформаційного простору. Волонтерство було на своєму піку у перші дні війни. Тоді волонтером ставав навіть той, хто ніколи про це не думав. А зараз тенденція інша, тому що відбувається зневіра в усьому. Але якщо мислити позитивно, то волонтерство стало якісніше, тому що багато чому навчилися, зокрема від іноземних донорів, які приїжджали сюди із лекціями. Можливо, волонтерства стало менше, але воно більш якісне. Це не волонтерство приватного характеру, коли вийшов на вулицю і комусь допомагаєш. Ми дуже вдячні, що досі є багато організацій, які без жодного дзвінка приходять до нас і допомагають із заходами.

- Які маєте ідеї на майбутнє?

- Ідей дуже багато. Окрім всіх цих соціальних послуг, які ми надаємо, наш медичний автобус буде працювати потужніше, їздитиме в більшу кількість селищ. Дотепер він був на пілотній стадії.

Буде ще один паралельний проєкт у медичній сфері: це медичний огляд і перенаправлення до спеціалістів.

- Що мотивує вас і команду фонду продовжувати свою роботу? Чи є у вас слоган?

- Мені здається, що в кожного з нашої команди є своя фраза. Якщо брати особисто мене, то я вважаю, що виклики й проблеми будуть завжди, але треба вставати і йти далі. На нас лежить велика відповідальність перед тими, кому ми пообіцяли допомогти.

Відповідальність мотивує нас вирішувати проблеми. Якщо дитина була покинута усіма, відчувала тиск і в родині, і в інституційних закладах, то хіба ми можемо її підвести? Тільки шалена любов до дітей, людей і добрих вчинків, а ще величезна відповідальність змушує нас тримати слово. Якщо ми пообіцяли літній евакуйованій бабусі, що зробимо їй кращі умови, прихисток, то так і буде. Це саме стосується і дітей, і родин.

Фото для публікації надані Save Ukraine

Розмову вела журналістка і ведуча Марія Марчук. Матеріал для публікації підготувала літературна редакторка Надія Проценко. Продюсерка та редакторка проєкту Наталія Зіневич. Розміщення матеріалу редакторки сайту Марини Литвиненко.

Щоб першими дізнаватися про останні події Київщини, України та світу – переходьте і дивіться нас на YouTube. Також читайте та підписуйтесь на нас у Facebook Погляд Київщина та Іnstagram.