50 років тому українець Василь Макух самоспаленням висловив протест проти радянської системи
![](https://www.poglyad.tv/wp-content/uploads/2019/11/1105_Makuh_osn.jpg)
5 листопада, 50 років тому у Києві на знак протесту проти окупації Чехословаччини військами країн Варшавського договору вчинив самоспалення Василь Макух – людина, яка виступала за незалежність України.
«5 листопада 1968 року поряд із будинком по вулиці Хрещатик, 27а, з’явився охоплений полум’ям чоловік. Він кричав: «Геть комуністичних колонізаторів!» і «Хай живе вільна Україна!». Пробігши кілька метрів в бік нинішньої площі Незалежності, він впав. Свідки і міліція спробували загасити вогонь, але не змогли зробити це швидко. Наступного дня Василь Макух помер у лікарні від опіків 70 відсотків тіла. У радянських газетах про його вчинок не з’явилося жодного повідомлення. Факт самоспалення прагнули приховати, але за кордоном і в самвидаві про Макуха писали. Друзі згадували про плани вийти на несанкціоновану демонстрацію на знак протесту проти окупації Чехословаччини, знайомі – про його ув’язнення в Сибіру і участь в Українській повстанській армії. Дисидент Євген Пронюк написав статтю «Пам’яті героя»: її разом з фотографією Макуха поширювали не тільки в самвидаві, а оформили у вигляді листівки, щоб про самоспалення дізналося якомога більше українців. Степана Бедрила (він був засуджений на два роки), а також Богдана Чабана згодом заарештували за розповсюдження цієї листівки. Пронюк, який написав статтю про Макуха, в 1972 році був звинувачений в антирадянській пропаганді і засуджений до 7 років ув'язнення суворого режиму», так розповідає про самопожертву Макуха і про наслідки події для його однодумців.
![](https://www.poglyad.tv/wp-content/uploads/2019/11/1105_Makuh1.jpg)
ДОВІДКА. Василь Макух народився 14 листопада 1927 р.в селі Карів на Львівщині. Вступив до лав УПА (псевдо «Микола»), діяв у військовій розвідці. У 1946-го його захопили енкаведисти. Засуджений на 10 років каторжних робіт у Сибіру. У 1955 р був звільнений з ув’язнення і висланий на спецпоселення. Там познайомився з Лідією Запарою, родом з Дніпропетровська, засудженою за перебування на примусових роботах у Німеччині.Після одруження родина переїхала до Дніпропетровська. Повертатися в Західну Україну Макуху було заборонено. 5 листопада 1968 року у Києві Василь Макух здійснив акт самоспалення, протестуючи проти колонізації та русифікації України та проти радянського вторгнення в Чехословаччину. Похований Василь Макух у Дніпрі. Макух здійснив самоспалення на 2,5 місяці раніше від Яна Палаха, празького студента, який підпалив себе на центральній площі Праги і якого ховали цілою країною. Про вчинок Палаха в Чехії широко відомо А щодо Василя Макуха – в радянські часи, зрозуміло, він замовчувався. Коли Україна стала незалежною, в Донецьку на кошти небайдужих до долі Макуха, а також Олекси Гірника, який підпалив себе в 1978 році, був створений «Смолоскип». На сьогодні,як інформує Галінфо, він знищений.
![](https://www.poglyad.tv/wp-content/uploads/2019/11/1105_Makuh6_Mol.jpg)
Протестом однієї людини проти радянської системи назвала вчинок Василя Макуха науковий співробітник в National Museum of the History of Ukraine Марина Мірзаєва.
Чи було божевіллям іти один на один проти системи? Залишатися при здоровому глузді тоді, коли усі навколо переконували в іншому. І чи є сенс у протестах, ціною яких є людське життя?.. Макух не один із тих, хто готовий піти на домовленість із злом - подібних йому називають нескореними - їх бояться не тільки вороги, але й сіри маси, для яких такий типаж людей є нагадуванням про їх сірість душі, про втрачену совість та глузд. Найчастіше цих "білих ворон" знищує саме ж суспільство, "аби примиритися із власною загибеллю" (Василь Стус "Людям роковиним на смерть").
![](https://www.poglyad.tv/wp-content/uploads/2019/11/1105_Makuh3.jpg)
І справді, божевіллям було не самоспалення Макуха чи протест одиниць проти системи СРСР, божевіллям було мовчання більшості, їх байдужість, яка скувала у кайдани ще одне покоління. Людей, які є непіддатливі системі, нескорені, сміливі, серед них Макух, серед них і Стус, і Теліга, серед них вояки УПА, повсталі в'язні таборів, сьогоденні громадські активісти (Хто замовив Катю Гандзюк?) - їх усіх знищує не просто зло, а не покаране зло, підтримане загальною байдужістю. Їх смерті стають символічними. Їхні обірвані життя є тягарем і болем для тих, хто не примирився із сірістю душі, хто має ще хоч краплину гідності, хто має внутрішні сили на подвиг. Іноді нам здається, що ми одні і наша правда на узбіччі світу, у якому надто багато брехні та фальші. Але варто усім тим, хто має ще вогник надії, піднятися - тоді руйнуються системи, падають стіни, зникають імперії, відбуваються Майдани, чиниться спротив», розмірковує над подіями 50-річної давності Марина Мірзаєва.
Ярослав Файзулін, історик, начальник Управління наукового забезпечення політики Інституту національної пам’яті, зауважує: «Василь Макух був першим із українців, хто обрав самоспалення і власну смерть, як спосіб протесту проти дій комуністичного тоталітарного режиму. Аби «молоде покоління сміло, відважно продовжувало святу справу боротьби». Через десять років – 21 січня 1978-го – дисидент Олекса Гірник вчинив акт самоспалення на Чернечій горі в Каневі на знак протесту проти русифікації України».
Для збереження пам’яті про ті події у Донецьку було створено музей «Смолоскип». На жаль, нині на тій окупованій РФ території музею вже немає. «Дізнався, що приміщення захоплене, матеріали всі захоплені. Я докладав зусиль, щоб щось зберегти. На жаль, вони не дали результату. Але у мене є надія, що рано чи пізно це вдасться. Значна частина експозиції тепер виставляється в різних містах, вона вже побувала щонайменше в 20 містах України», цитує radiosvoboda слова Віктора Тупілка, який багато років вивчає документи і збирає свідчення про Василя Макуха та Олексу Гірника, і він же створив у Донецьку нині знищений бойовиками музей «Смолоскип».
![](https://www.poglyad.tv/wp-content/uploads/2019/11/110_Makuh7.jpg)
За словами Віктора Тупілка, частину унікальних матеріалів не вдалось вивезти. Це оригінал листівки Олексія Гірника, який підпалив себе на Чернечій горі. Там залишилися матеріали зі сталінських таборів, в тому числі особисті речі, тощо. «Їх повністю експропріювали. У мене є документальне підтвердження –документи, що мене повністю позбавили будівлі і що експонати музею передані в «МГБ». Ті люди, до кого мені вдалося звернутися, бояться порушувати це питання і мені поки не радять. Я звертався і до дуже авторитетних небайдужих людей у Москві. Вони брали активну участь, але теж безрезультатно», каже Віктор Тупілко.
Фото з відкритих інтернет-ресурсів