В Обухові невідомий застрелив декоративну собачку
Подія трапилася кілька тижнів тому на одному з подвір’їв житлового масиву Лукавиця. Леся - дочка власників вбитої чотирилапої улюблениці, досі із сумом згадує про втрату маленької Білочки, саме так звали собаку (помісь породи чихуахуа).
Події ж розгорталися у родині Світлани та Миколи Макаренків. У вихідний день, близько 15:30 господар будинку займався підрізкою дерев в саду, де працював електропилкою. Через кілька хвилин до нього підбігла собачка і чоловік помітив у неї на шиї кровавий слід.
Поранену тварину господар одразу відніс до автомобіля та разом із дружиною повіз до однієї з ветклінік Обухова. Там нічого конкретного щодо причин поранення власникам Білочки не сказали, лише порекомендували звернутися до ветлікарів Глевахи, адже там є рентген. За 3 години пораненій тварині зробили знімок, який показав, що у легені собаки потрапила куля, подібна тим, що стріляють з пневматичної зброї, так званої « воздушки».
Характер поранення говорив про те, що у тварину поцілили із значної відстані. Якщо ж стріляли зблизька, то куля б пройшла навиліт. Тварина потроху втрачала сили, у Глевасі ветеринари її намагалися реанімувати, роблячи необхідні маніпуляції. Однак ніч у клініці собачка не пережила, про це ветлікарі повідомили господарям вранці. Вбиту улюбленицю господарі забрали та поховали, переживши не лише сум від втрати, а й шок від обставин загибелі маленької Білки.
«Її абсолютно усі любили і мама і тато і моя бабуся і мої діти багато часу присвячували їй і часто ходили до бабусі погратися із Білочкою. Якщо батьки кудись їхали, то обов’язково брали її з собою. На вулиці вона без нагляду ніколи не залишалася, навіть на інший кінець двору сама не виходила, була прив’язана до своїх людей. Собачка була абсолютно добра і не агресивна, без приводу навіть не гавкала. Гавкати могла лише коли бачила себе у дзеркало. Приводу для людської ненависті вона абсолютно не давала», - розповіла Леся, дочка власників вбитої собаки.
Собачка для батьків Лесі у певні мірій була душевним заспокоєнням. Напередодні помер батько господині двору, а ще через місяць її рідний брат. Обидві смерті рідних були для Лесіної мами ударом. Маленька Білочка допомагала справлятися з горем. У родини завжди були тварини, і коти і собаки. Біль за втратою Білочки спонукав подружжя Макаренків завести нового друга, максимально схожого на попередню улюбленицю.
Конкретних осіб, які могли б стріляти у собаку, батьки Лесі назвати не можуть, вони лише здогадуються хто б міг це зробити територіально, маючи достатню оглядовість їхньої присадибної ділянки .
До поліції з приводу вбивства тварини, родина не зверталася.
«Вважаємо це марними надіями і витраченим даремно часом. Кілька разів злодії вчиняли крадіжки металевих речей у батьківському будинку і з тих пір винних осіб знайдено не було. Чомусь здається, що собаки тим паче не варті уваги місцевих правоохоронців», - каже Леся.