У Василькові відкрилась експозиція, присвячена героям Небесної Сотні
28.02.2019
Надiя Проценко 0
28 лютого у Васильківському ліцеї «Успіх» відкрилась експозиція «Герої не вмирають», присвячена загиблим героям – вихідцям із Васильківщини. Царьок Олександр Миколайович, Лістровий Олександр Михайлович, Глубоков Володимир Петрович, Скляр Юрій Олексійович, Гончаренко Дмитро Валерійович загинули в ім’я свого народу, України, майбутніх поколінь, в ім’я свободи, щастя та процвітання.
Більша частина їхнього життя пов’язана з Васильковом: усі вони, окрім Царька Олександра Миколайовича, закінчили Васильківську ЗОШ №3, тож не дивно, що саме у стінах тепер уже Васильківського ліцею «Успіх» на постійній основі діятиме виставка особистих речей загиблих героїв, яку може побачити кожен охочий. У майбутньому планується її розширення на військово-патріотичну тематику.
В ексклюзивному інтерв’ю ІА «Погляд» директор Васильківського ліцею «Успіх» Валентина Сережка розповіла: «Оскільки у нашому навчальному закладі приміщення, де був музей, перейшло під потреби інклюзивно-ресурсного центру, всі експонати поки що зберігаються в архіві. Однак ми не могли не виставити експозицію нашим землякам – героям Небесної Сотні, які загинули, захищаючи Україну. У втіленні цього задуму в життя взяло участь багато людей: керівник нашого музею Наталія Романенко разом із учнями зібрала всі експонати, допомагали волонтери, а батьки загиблих героїв надали їх особисті речі для експозиції».
Під час заходу присутні не могли стримати сліз, адже біль від утрати ще не пече у грудях. Найважче було рідним та друзям загиблих земляків, героїв, які мужньо боронили нашу Батьківщину від окупантів.
Учні ліцею коротко озвучили життєвий шлях кожного з них.
Царьок Олександр Миколайович був захисником першої сотні оборони Майдану. Він ішов у першій шерензі активістів, відтісняючи беркут від барикад. Загинув 20 лютого 2014 року біля Жовтневого палацу, отримавши три кульових поранення та численні травми. Посмертно отримав звання Героя України, удостоєний ордену «Золота зірка». Щоб ім’я героя не було забуте, у Василькові є вулиця Олександра Царька.
Лістровий Олександр Михайлович не міг залишатись осторонь подій, що відбувались у країні, – і в 2014 році пішов добровольцем у зону АТО, був командиром 25-го окремого мотопіхотного батальйону. Помер 30 січня 2015-го у лікарні Артемівська від важких поранень, яких зазнав у бою з російськими збройними формуваннями під Дебальцевим. Нагороджений посмертно орденом «За мужність» III ступеня. На стіні ліцею «Успіх» (колишньої школи №3) у 2015 році було відкрито меморіальну дошку.
Глубоков Володимир Петрович – військовослужбовець, захисник, герой, із липня 2014 року ніс службу в зоні АТО у м. Краматорськ. Загинув 10 лютого 2015-го після обстрілу Краматорська 300-міліметровими снарядами, які влучили в район аеродрому та у житловий сектор. Посмертно отримав звання майора та нагороджений орденом Богдана Хмельницького III ступеня.
Скляр Юрій Олексійович – доброволець, солдат Збройних сил України, герой. У серпні 2014 року був призваний на службу в зону АТО. 14 лютого 2015-го загинув внаслідок підриву на фугасі – колона входила в село Петрівське. Перебував у списку зниклих безвісти. Похований у Василькові 27 червня 2015-го. Нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня (посмертно). У Василькові існують вулиця та провулок Юрія Скляра.
Гончаренко Дмитро Валерійович – волонтер, проходив строкову службу у підрозділі МВС «Барс», активний учасник Революції Гідності, один із засновників громадської організації «Васильківська Самооборонна Відсіч». Під час першої волонтерської поїздки на Схід України 10 липня 2014 року потрапив у полон у Сіверодонецьку через те, що українські військові не попередили про те, що попереду пости сепаратистів. Дві доби його жорстоко катували терористи, аби він назвав імена своїх побратимів, які перебували в окупованому на той час Сіверодонецьку. Вбитого його кинули терористи до р. Сіверський Донець. Додому він повернувся назавжди незламним і нескореним лише у 2018 році. Посмертно нагороджений відзнакою за участь в АТО.
Мама Дмитра Діна, яка прийшла на відкриття експозиції разом з його доньками Лізою та Анастасією, повідомила, що днями її син був нагороджений орденом за мужність ІІІ ступеня, а також фактично затверджено присвоєння йому звання Героя України.
Наприкінці заходу усі присутні заспівали Гімн України у пам’ять про героїв, які віддали найцінніше – життя – за мирне майбутнє. Адже герої не вмирають, вони тут з нами, на землі.
Більша частина їхнього життя пов’язана з Васильковом: усі вони, окрім Царька Олександра Миколайовича, закінчили Васильківську ЗОШ №3, тож не дивно, що саме у стінах тепер уже Васильківського ліцею «Успіх» на постійній основі діятиме виставка особистих речей загиблих героїв, яку може побачити кожен охочий. У майбутньому планується її розширення на військово-патріотичну тематику.
В ексклюзивному інтерв’ю ІА «Погляд» директор Васильківського ліцею «Успіх» Валентина Сережка розповіла: «Оскільки у нашому навчальному закладі приміщення, де був музей, перейшло під потреби інклюзивно-ресурсного центру, всі експонати поки що зберігаються в архіві. Однак ми не могли не виставити експозицію нашим землякам – героям Небесної Сотні, які загинули, захищаючи Україну. У втіленні цього задуму в життя взяло участь багато людей: керівник нашого музею Наталія Романенко разом із учнями зібрала всі експонати, допомагали волонтери, а батьки загиблих героїв надали їх особисті речі для експозиції».
Під час заходу присутні не могли стримати сліз, адже біль від утрати ще не пече у грудях. Найважче було рідним та друзям загиблих земляків, героїв, які мужньо боронили нашу Батьківщину від окупантів.
Учні ліцею коротко озвучили життєвий шлях кожного з них.
Царьок Олександр Миколайович був захисником першої сотні оборони Майдану. Він ішов у першій шерензі активістів, відтісняючи беркут від барикад. Загинув 20 лютого 2014 року біля Жовтневого палацу, отримавши три кульових поранення та численні травми. Посмертно отримав звання Героя України, удостоєний ордену «Золота зірка». Щоб ім’я героя не було забуте, у Василькові є вулиця Олександра Царька.
Лістровий Олександр Михайлович не міг залишатись осторонь подій, що відбувались у країні, – і в 2014 році пішов добровольцем у зону АТО, був командиром 25-го окремого мотопіхотного батальйону. Помер 30 січня 2015-го у лікарні Артемівська від важких поранень, яких зазнав у бою з російськими збройними формуваннями під Дебальцевим. Нагороджений посмертно орденом «За мужність» III ступеня. На стіні ліцею «Успіх» (колишньої школи №3) у 2015 році було відкрито меморіальну дошку.
Глубоков Володимир Петрович – військовослужбовець, захисник, герой, із липня 2014 року ніс службу в зоні АТО у м. Краматорськ. Загинув 10 лютого 2015-го після обстрілу Краматорська 300-міліметровими снарядами, які влучили в район аеродрому та у житловий сектор. Посмертно отримав звання майора та нагороджений орденом Богдана Хмельницького III ступеня.
Скляр Юрій Олексійович – доброволець, солдат Збройних сил України, герой. У серпні 2014 року був призваний на службу в зону АТО. 14 лютого 2015-го загинув внаслідок підриву на фугасі – колона входила в село Петрівське. Перебував у списку зниклих безвісти. Похований у Василькові 27 червня 2015-го. Нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня (посмертно). У Василькові існують вулиця та провулок Юрія Скляра.
Гончаренко Дмитро Валерійович – волонтер, проходив строкову службу у підрозділі МВС «Барс», активний учасник Революції Гідності, один із засновників громадської організації «Васильківська Самооборонна Відсіч». Під час першої волонтерської поїздки на Схід України 10 липня 2014 року потрапив у полон у Сіверодонецьку через те, що українські військові не попередили про те, що попереду пости сепаратистів. Дві доби його жорстоко катували терористи, аби він назвав імена своїх побратимів, які перебували в окупованому на той час Сіверодонецьку. Вбитого його кинули терористи до р. Сіверський Донець. Додому він повернувся назавжди незламним і нескореним лише у 2018 році. Посмертно нагороджений відзнакою за участь в АТО.
Мама Дмитра Діна, яка прийшла на відкриття експозиції разом з його доньками Лізою та Анастасією, повідомила, що днями її син був нагороджений орденом за мужність ІІІ ступеня, а також фактично затверджено присвоєння йому звання Героя України.
Наприкінці заходу усі присутні заспівали Гімн України у пам’ять про героїв, які віддали найцінніше – життя – за мирне майбутнє. Адже герої не вмирають, вони тут з нами, на землі.