Цей день в історії: Куренівська трагедія

13.03.2019 Оксана Кириленко 0

58 років тому у Києві сталася масштабна трагедія, яка забрала життя близько 1500 людей. 13 березня 1961 року о 8.30 величезний потік селі заввишки 14 метрів пронісся Куренівкою з двох сторін: по вулиці Олени Теліги і повз Кирилівську церкву. Фактично це було цунамі з бруду. Протягом 30 хвилин загинуло біля 1500 чоловік.

Смертельний вал висотою 14 метрів і шириною 20 метрів нісся з швидкістю 5 метрів за секунду, знищуючи все на своєму шляху. Потік перевертав автівки, завалював на бік тролейбуси, валив стовпи електромереж, рвав дроти. А люди ж саме їхали на роботу… Причиною катастрофи стала звичайна недбалість чиновників. В Бабиному Яру накопичували відходи роботи цегляних заводів, так звану пульпу. Спорудили дамбу, але не бетонну, як було заплановано, а земляну. Внаслідок чого і сталась трагедія.

Пульпа накрила площу близько 25 гектарів. Зруйнувала 68 житлових і 13 адміністративних будинків. Залишила без житла 353 сім’ї (1 228 особи). Вивела з ладу енергопостачання, газопостачання, частково зруйнувала каналізацію. Загальний збиток склав 3,7 млн. рублів.

Влада наскільки могла, приховувала інформацію про трагедію. Ділянку обнесли високим парканом, в Києві відімкнули міжміський зв`язок, заборонили громадянські панахиди за загиблими. Тіла загиблих витягували протягом місяця.

Державна експертна комісія визначила, що основною причиною аварії є те, що дамба "не мала необхідної стійкості". Катастрофа "стала наслідком дефектів проектних рішень, своєчасно невиявлених... а також наслідком дефектів при проведенні будівельних робіт". Київський обласний суд позбавив волі шістьох винуватців – двох проектувальників з Москви і чотирьох керівників київського будівельного управління. Щоправда, матеріали кримінальної справи швидко знищили – разом зі свідченнями очевидців і фотознімками з місця подій. Хтось впливовий побоювався оприлюднення прихованих подробиць.

Кияни по-своєму тлумачили те, що сталося. Мовляв, то мертві Бабиного Яру помстилися живим. Бо не можна влаштовувати парк відпочинку на кістках загиблих. 16-ти річний київській поет Леонід Кисельов, напише вірш, присвячений Куренівській трагедії, який опублікують лише через 30 років:

Тринадцатое марта, Куреневка. Сначала глина, позже вал воды. У человека буксовала «Волга», Он думал в ней уехать от беды. Ему б бежать, минуты не теряя, - И мог спастись. А он ее толкал. Дома, машины и людей сметая, Все приближался трехметровый вал. Скользили ноги. Падал на колени, Но поднимался и толкал опять. Колеса “Волги” видели на гребне, А он волною сразу был подмят. Так и случилось, что погиб он вместе С моим дружком, который в этот день Случайно оказался в этом месте И не удрал, а стал спасать людей. 1962