Сто років тому вперше прозвучав «Щедрик»

6 листопада 1919 року Українська Республіканська Капела під керівництвом Олександра Кошиця виконала щедрівку Леонтовича під час прем'єрного концерту в Парижі.

Всесвітньовідома і улюблена багатьма щедрівка, яка стала одним з пісенних символів різдвяних свят, вперше була виконана 6 листопада 2019 року. Щоправда, це вібулося не в Україні, у французькому Парижі, в престижному Salle Gaveau – під час прем'єрного концерту Української Республіканської Капели, якою керував Олександр Кошиць. Хіт українського репертуару – "Щедрик" Леонтовича

«Трохи моторошно було виступати з простою нашою піснею перед французами з огляду на ту репутацію, яку мав їхній «тонкий смак», – писав у спогадах диригент Кошиць. – Але попередній успіх у таких країнах, як Австрія і Швейцарія, надавали мені бадьорости. На концерті присутні Михайло Грушевський, представники української місії на чолі з Михайлом Тишкевичем. З французького боку прибула "вся "сметанка" на чолі з політиками і музичними критиками. "Після концерту з'явились впливові дами і запропонували взяти наш будучий концерт під свою опіку», зауважив диригент.

На концерті, Вартість квитків на українську прем'єру як повідомляє Фейсбук-сторінка «100 років культурної дипломатії України» коливалась від 3 франків на "гальорці" до 11 франків у партері й ложах.

Про концерт було записано в "Журналі" капели: "Марселєза" і український гимн зробили мале вражіння, більше подобались канти, а при колядках, особливо "Щедрик" і "Ой на горонці" публика зробила бурхливу овацію і домагалась повторення... Дірігент одержав 4 вінки від українського пресового бюро в Парижі, від укр. мирової місії, від графа Тишкевича і від Комітету незалежної України".

«Хоча не обійшлося і без російської провокації. «Показується, що москалі готовили нам скандал, – згадує прем’єру Кошиць. – На нашому гімні повинен був піднятися крик і свист, потім повинен був встати промовець і, звернувшись до публіки, запропонувати їй покинути залю, бо концерт дають російські сепаратисти, вороги «єдиної нєдєлімої», значить і вороги Франції». Але французька поліція за сприяння відомого журналіста і симпатика України Жана Пелісьє попередила конфлікт. Після прем'єри французькі газети друкують: Le Nouvelliste: «Ще жоден хор – ані французький, ані іноземний не презентував тут нічого подібного». Le Temps: «Це було справжнє одкровення. Рідко хто співав "Марсельєзу" з більшим натхненням, повагою й досконалістю». Le Figaro: «Концерти Українського Національного Хору були на межі досконалості і належать до найвищого ґатунку... Кошиць керує хором невловимими жестами рук, пальцями й очима», йдеться в повідомленні.

Також зазначається, що про прем'єру "Щедрика" і культурну дипломатію Симона Петлюри пише 9 листопада 1919 року для New-York Herald мистецький оглядач Луї Шнайдер: «Це турне патріотичної та музичної пропаганди, яку президент молодої Української Республіки спорядив до Франції. В репертуарі українців найбільше нам сподобалась градація мотивів, їх характерний орієнталізм, а також вибухи щирої веселості, особливо в "Щедрику" – пісні, що починається з раптового наступу, і в якій ефекти справді чудового гумору формуються шляхом простої градації голосів». Про українців (Les Ukrainiens) і Україну (Republique de l`Ukraine) пишуть рецензії авторитетні критики. Професор Сорбонни Шарль Сеньобос друкує у виданні France et Ukraine відкритого листа диригенту Кошицю: «Шановний пане! Ваші хористи перевершили всі мої очікування… Щось подібне я відчував дуже давно, коли слухав у Мюнхені твори Вагнера. Жодна пропаганда не може бути ефективнішою для визнання української нації».

Фото з відкритих інтернет-ресурсів