Операція «Захід»: чекісти виселяли жінок і дітей

21 жовтня 1947 року почалося наймасовіша депортація жителів Західної України, спрямована на знищення українського визвольного руху.

Операція «Захід» почалася через півроку після операції «Вісла» – переселення українців Польщі, і була частиною кількарічної боротьби сталінського режиму з українськими повстанцями.

Перший день масової депортації українського населення зафіксований і в спогадах людей, і в документах. 21 жовтня 1947 року о другій годині ночі співробітники МВС будили львів'ян, аби переселити їх на чужину – багатьох без речей, без одягу, елементарно без засобів до існування. Бо забороняли брати з собою будь-що. Так почалася операція «Захід». Трохи пізніше служителі радянського режиму постукали у двері жителів Рави-Руської, Жовкви, Бузька, а о шостій ранку оточили будинки більшості виселенців.

Приводом до початку операції «Захід» став спільний лист заступника міністра держбезпеки СССР Сергія Огольцова та міністра держбезпеки УССР Сергія Савченка, який вони надіслали ще 24 травня 1947 року до міністра державної безпеки СССР Віктора Абакумова. У листі генерали писали про ефективність використання такого засобу репресій як виселення сімей оунівців оскільки це "…сприяло розкладанню підпілля і банд, викликало явку з повинною, ускладнювало оунівським ватажкам вербування нових членів ОУН і бандитів, штовхало тих, котрі з'явилися з повинною на активну боротьбу з бандами, скорочувало базу пособників".

От тільки, як показує статистика, чекісти воювали більше із жінками й дітьми, бо їх було виселено більше, ніж чоловіків. Протягом лише першого дня 76 тисяч українців змушені були залишити домівки. З них близько 19 тисяч були чоловіки переважно старшого віку, 35 тисяч жінок і 22 тисячі дітей.

Люди не чинили особливого опору. Зафіксовано тільки доповіді про місцевих жителів Рівненщини, які ховали малих дітей від виселення, а в деяких селах люди перешкоджали руху автомашин. Тоді оперативники відкривали попереджувальний вогонь.

Ешелони з викинутими зі своїх домівок  людьми мчали в чужі для українців краї. обох напрямках: і на схід, і на захід. Метою обох операцій з примусового виселення українців – чи зі сходу на захід, чи із заходу на схід – було знищення українського визвольного руху.

Коли почалась операція «Захід»?

Та, вочевидь, операція «Захід» планувалася задовго до того, як два генерали звернулися до заступника міністра державної безпеки СССР. Бо ще 14 травня 1947 року до міністр держбезпеки Сергій Савченко видав директиву МҐБ УССР № 50.

У ній вимагалось відновити призупинене виселення сімей, члени яких були в українському підпіллі, або підтримували визвольний рух. "В загальному комплексі чекістських заходів, які ми проводимо по боротьбі з оунівським підпіллям і його озброєними бандгрупами важливе значення має виселення сімей активних учасників ОУН-УПА. Успішне проведення цього заходу підриває пособницьку базу оунівських бандитів, спряє їх моральному розкладанню, а також є попередженням для тих осіб, які хотіли б спробувати піти в банди".

Дослідники припускають, що директива, можливо, стала одним із наслідків наради секретарів обкомів КП(б)У та начальників обласних УМҐБ за участі Микити Хрущова та Лазаря Кагановича, яка відбулася 23 квітня 1947 року у Львові і на якій обговорювали недоліки виконання депортаційної роботи совєтськими спецслужбами на території західних областей України. Учасники наради погоджувалися, що для ліквідації повстанської бази необхідно продовжувати масові виселення.

Тільки знову ж – репресії торкнулися здебільшого старших чоловіків, жінок і дітей. Втім, це було сплановано – завдання полягало в тому, щоб залишити підпільників без матеріальної, та й без моральної підтримки, яку надавали їм мирні жителі.

Чекісти беруть добро

Втім, можливо, справа була ще в одному – у можливості поживитися залишеним майном і нерухомістю? Недарма ж виселенцям не дозволяли з собою нічого брати.  

А власність вигнаних людей, яких партійці називали "контингентом", була описана  та оцінена представниками райвиконкомів, сільських рад та земельних товариств.

І «щедра» радянська влада передавала житлові будинки надвірні будівлі під  школи, лікарні, дитячі садки. Млини, круподерні, а сільгоспмашини та інвентар віддавали колгоспам, машинно-тракторним станціям, а сільськогосподарську продукцію - кооперативам на продаж.

 Втім, перепадало дещо і місцевим активістам. Будинками виселенців вони не гребували. Траплялися випадки, коли виселенці втікали з Сибіру, поверталися додому, а там уже були нові господарі – їхні односельчани.

Код «470» - виселення закінчив

Операція «Захід», враховуючи те, що потрібно було швидко переселити велику кількість людей, розроблялася співробітниками МДБ як військова операція в режимі суворої секретності, хоч і стосувалася мирного населення. Використовувались  військові топографічні карти, на яких співробітники МДБ відзначили  місця спеціальних збірних пунктів, складів паливно-мастильних матеріалів, заправних пунктів автомашин, напрямок руху транспорту зі спецконтингентом. Навіть розробили  спеціальну таблицю радіосигналів, які несли певну інформацію. Так,  комбінація цифр «470» означала «виселення закінчив»; «617» – «веду бій з бандою в координатах» тощо. У  друкарні заздалегідь виготовили бланки «Ешелонний список висланих сімей», «Протокол обшуку», «Акт опису майна».

Навіть дехто з виконавців дізнався про неї безпосередньо перед самим початком.

Загалом, згідно «Довідки про кількість виселеного контингенту з території України на період 1944–1948 рр.»,  у жовтні 1947 р. органами держбезпеки СРСР вислано 26332 сім’ї учасників націоналістичного підпілля у кількості 77791 особа (Волинська область – 2711 сімей (9050 осіб); Дрогобицька обл. – 4504 сімей (14456 чол.); Львівська обл. – 5223 сімей (15920 осіб); Рівненська обл. – 3767 родин (11347 осіб); Станіславська обл. – 4512 сімей (11883 чол.); Тернопільська обл. – 5001( 13508); Чернівецька обл. – 613 (1627)). На початку 1960-х р. у документах КДБ УРСР зазначалось, що в  1947 р. депортовано 77808 родин учасників ОУН.

Результатом «проведеної роботи» для чекістів і партійців стали нагороди.

А для більшості виселенців почалася важка праця у копальнях або на лісозаготівлях Казахстану, Красноярського краю, Іркутської, Молотовської, Челябинської та Читинської областей Росії. П'яту частину депортованих залучили до сільського господарства. Декому вдалося повернутися в рідні краї.

Але українське підпілля втратило можливих новобранців та матеріальну підтримку.

Як раніше повідомляв «Погляд», У Стратинських лісах на Західній Україні нещодавно знайдено два досі невідомі архіви УПА.

Джерела: Історична правда, ВВС, localhistory

Фото з відкритих інтернет-ресурсів.