Обухів попрощався із загиблим на Донбасі захисником
27 вересня на Світлодарській дузі, у бою з російсько-терористичними збройними формуваннями загинув 38-річний обухівчанин - Олександр Сергійович Марків, відомий багатьом під псевдонімом Чумак.
Олександр народився під Києвом у смт Гостомель. Він був старшим лейтенантом НГУ, командиром зенітно-ракетного взводу зенітно-ракетної батареї зенітно-ракетного артилерійського дивізіону.
Понад усе на світі Олександр любив свою сім’ю: дружину та маленького сина, заради яких він віддав найцінніше.
Загиблий Герой був учасником Революції Гідності. Захищав Україну від окупанту з 2014 року. З березня 2014 по лютий 2015 служив у 72 ОМБр. Був командиром взводу, отримав звання старшого лейтенанта. Пройшов бої на кордоні та у Приазов'ї: Амвросіївка, Зеленопілля, Гранітне. У 2016 пройшов відбір до бригади швидкого реагування НГУ.
Олександр закінчив Академію Державної податкової служби в Ірпіні (2003, Фінансове право), МАУП (2007, Облік і аудит), військову кафедру (молодший лейтенант запасу). Юрист, менеджер, митний брокер, фахівець з логістики. З 2002 працював: ВВП «Біор», Науково-дослідний інститут механічної обробки деревини, ДПІ в Обухівському районі (2004-10), ПАТ «Київський картонно-паперовий комбінат», ЗАТ «Ерго».
Захоплювався військовою історією, був членом клубу військово-історичної реконструкції ВІК «Повстанець» (Київ).
«Більше трьох років знав Олександра. Позитивний, врівноважений, з чітко окресленим світоглядом. Завжди ввічливий та щирий. Захоплювався історією, вивчав перебіг українських визвольних змагань. А вчора приєднався до пантеону героїв української нації, загинувши в бою проти російсько-терористичних військ. Світла і вічна пам'ять справжньому Воїну!», так написав про свого друга у соцмережі Антон Фомін.
«Я не слышал от этого человека матного слова. Не слышал, чтобы он вообще с кем-либо выяснял отношения. Знал про старину всё. Учавствовал в реконструкциях событий прошлого века. Увидел как-то у меня подтяжки - я куплю, говорит.
-Да нафиг они нужны, говорю тебе?
-Это, говорит, немецкие подтяжки чи 39-го, чи 40го года. Я куплю.
-Да я тебе их так дам, говорю. Так и не дал… Не успел. Бегал трешку, игнорируя напрочь технику бега, возраст, и прибегая первым. Хотел чтоб я научил его боксировать. Ходил с нами в бригадный спортзал. Умел искренне смеяться над собой, сколько мы просмеялись, Саня.) Заполнял собой огромное пространство. Его многие знали. Саня был хорошим Человеком. И умер Воином. Спи спокойно, друже. Мы ответим», згадав із сумом на власній сторінці, про втрату друга - Старлей Миколайович.
30 вересня на площі біля РЦКіД відбувся траурний мітинг-прощання із Олександром Марківим, на якому були бойові побратими та прості обухівчани.
Поховали Героя в Обухові на кладовищі, що на Польку, поруч із іншими захисниками України.
