Блоги

Ната Жижченко: День вшанування учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС

В грудні 1986-го року закінчили будівництво саркофага над зруйнованим четвертим енергоблоком, новина яка «подарували усім відчуття радості та перемоги.

Ната Жижченко: День вшанування учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС - зображення

Щорічно 14 грудня в Україні відзначають День вшанування учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.

В грудні 1986-го року закінчили будівництво саркофага над зруйнованим четвертим енергоблоком.

Зі слів мого тата, який був ліквідатором аварії, новини про зведений саркофаг «подарували усім відчуття радості та перемоги. Це був початок надії». Сьогодні хочу поділитися з вами думками тата, про те, яким він запам’ятав цей період в історії.

Про день, коли дізнався про аварію на ЧАЕС:

«Я йшов з товаришем по території заводу «Арсенал». Тоді новини про ЧАЕС можна було почути лише з таких радіостанцій, як «Голос Америки». Пам’ятаю, як ми дивилися один на одного з подивом і не могли повірити в те, що таке могло статися».

Про роботу на ЧАЕС:

«Я працював інженером першої категорії на заводі «Арсенал», займався електронікою, що стало дуже в пригоді на ЧАЕС. На станції я був задіяний з жовтня 1986 до вересня 1988 й займався електронними методами діагностування та контролю».

Про місце ліквідації:

«Хоч, як науковець, я працював у певних умовах, але все одно бачив масштаби та наслідки катастрофи. Перше, що здивувало — це розмір станції. Пам’ятаю, як мене вразили величезні промислові крани, трактори, бульдозери, які розгрібали уламки реактора.

Чи ціла артилерія техніки, яка знищувала села в радіусі 10 кілометрів. Масштаб вражав!»

Про зведення саркофага:

«Це була перша і велика перемога. Адже всі інші засоби не приводили до зупинки процесів, які відбувалися в зоні реактора. Коли звели саркофаг, з‘явилася надія, що нарешті можна опанувати ситуацію».

Про уроки аварії:

«Ця катастрофа дала нам чимало зрозуміти: і про роботу таких промислових махін, і про невинні життя тисяч людей, і те, що людство не зробило висновки про те, чи можливо опанувати ядерну енергію».

Про Зону:

«В Зоні відчуження, на мою думку, потрібно, щоб все залишилось так, як є, щоб це був свого роду пам‘ятник для людства, який нагадував би про помилкову самовпевненість та віру в те, що «Атом може бути працівником, а не солдатом».

І особисто від мене — низький уклін усім, хто врятував світ у 1986-му.

Першоджерело за посиланням.

В тексті блогу представлені, перш за все, думки автора, які можуть не збігатися з позицією редакції Інформагенції "Погляд".

Ми публікуємо авторські матеріали передусім заради дискусії на важливі теми, бо віримо в силу громадянського суспільства і публічного діалогу.

Якщо ви маєте бажання написати для нас авторську колонку, напишіть нам.

Щоб бути першими у курсі найсвіжіших новин Київщини, України та світу – переходьте і підписуйтесь на наш  Telegram-канал «Погляд Київщина – Інформаційна Агенція». Також читайте нас у Facebook «Погляд Київщина» і дивіться на YouTube.