Місто, яке снилося режисеру Сергію Параджанову

Попри своє вірменське коріння і народження у Тбілісі, Сергій Параджанов стверджував. що відчував глибинну любов до України. З самого першого дня практики, першого дня перебування в місті, першого погляду — Київ став для митця особливим. У Києві він не лише творив, а й мріяв про зміни, шукав натхнення й зустрічав найглибші почуття.

Чи міг Київ наснитися Параджанову? Сам режисер не раз згадував про це у своїх листах і розмовах. Саме тут й зароджувалися його найсміливіші творчі задуми. Митець мріяв змінити це місто через свої фільми, показуючи його унікальну культурну сутність та красу через призму свого неповторного бачення. Прагнення втілювати багатогранність культур, поєднувати змісти та форми фігур він зміг в українській столиці - яка стала для нього джерелом багатьох важливих ідей. Тут Параджанов працював над проектами, які згодом стали знаковими для українського і світового кінематографу. Вірменин, який вмів вловлювати та передавати глибину українського духу через свої фільми, як це було у "Тінях забутих предків" — стрічці, що принесла режисеру міжнародне визнання. Хоча події стрічки і натурні зйомки відбувалися в Карпатах, саме у Києві зароджувалися ідеї та проходили підготовчі роботи до зйомок.

Прем’єра фільму "Тіні забутих предків" у 1965 році в кінотеатрі "Україна" в Києві стала не просто культурною подією, а першим публічним актом протесту інтелігенції проти радянської влади. На кінопоказі українські дисиденти Іван Дзюба, В’ячеслав Чорновіл та Василь Стус висловили протест проти арештів в опозиційних колах інтелігенції, які проводив КДБ. Сергій Параджанов приєднався до цього протесту, підписавши разом з іншими митцями відкритий лист до ЦК Компартії України, що засуджував придушення української культури.

Після тріумфу "Тіней забутих предків" Параджанов продовжував працювати над новими ідеями. Фільмом, що досліджував українську культуру, стали "Київські фрески". Цей проєкт, задуманий у 1960-х роках, мав показати Київ не лише як місто з історією, але й як місце, де перетинаються культурні впливи. Параджанов писав сценарій до "Київських фресок" разом із відомим українським письменником Павлом Загребельним. На жаль, фільм був зупинений ще на ранніх етапах виробництва через цензуру. Однак 15-хвилинний фрагмент проб до фільму, який Сергій Параджанов зняв у 1966 році, зберігся завдяки оператору Олександру Антипенку, який включив цей матеріал до своєї дипломної роботи. У цих кадрах можна побачити, як Параджанов прагнув відтворити Київ через призму своїх унікальних символів і візуальних образів, поєднуючи минуле і сучасне.

Окрім "Київських фресок" у Києві Параджанов працював над низкою інших проєктів, які не були завершені через політичні обставини. Одним із них був фільм про київського князя Ярослава Мудрого, який режисер мріяв зняти ще у 1970-х роках. Він хотів показати столицю Київської Русі як центр інтелектуального і культурного розвитку того часу, зобразивши її велич і символічну роль у світовій історії. Однак радянська влада не дозволила реалізувати цей проект, оскільки вважала його ідеї надто "націоналістичними".

Серед виру бурхливих подій, що сталися у житті Сергія Параджанова, він не раз говорив про особливе почуття до України.  Київ був місцем, де Параджанов зустрів своє кохання, яку він називав своїм "музою" — українку Світлану Щербатюк, яка стала його другою дружиною. Хоча його особисте життя було складним і часто сповненим драм, це кохання також вплинуло на його творчість. 

Сьогодні місто на Дніпрі, Київ, віддає шану Сергію Параджанову як одному з найвпливовіших митців, який радикально змінив сприйняття кіно і культурного мистецтва. Його новаторський підхід до кінематографу залишається важливою частиною культурної спадщини України та світу. В місті є вулиця його імені, розташована в Голосіївському районі Києва, яка з’явилася у 2016 році. Також щорічний фестиваль, присвячений його творчості організовує Спілка кінематографістів України. Зазвичай проходить у жовтні щорічно до дня народження митця. У Києві зберігаються архіви його робіт, зокрема в Національному музеї кіно України, де нещодавно були відкриті для публіки раніше недоступні матеріали. Ці архіви включають фотографії, сценарії та інші документальні матеріали, що висвітлюють його творчість та внесок у світове кіно.

Серед тих, хто досліджує і популяризує спадщину митця, можна відзначити відомого дослідника кінематографу Юрія Іллєнка, який співпрацював з Параджановим на зйомках "Тіней забутих предків". Велику роль у збереженні спадщини Параджанова відіграє Левон Абрамян, керівник Музею Параджанова в Єревані, який не лише збирає артефакти, а й займається промоцією творчості режисера на міжнародному рівні. Окрім того, кінокритики та культурологи, як-от Лариса Брюховецька, активно досліджують його роботи та їхній вплив на світове мистецтво. Завдяки зусиллям культурних установ та дослідників його роботи отримують нове життя та доступ до ширшої аудиторії.

Режисер часто казав, що мріє, щоб його роботи "ожили", напевно ж, як у сні, саме у Києві, щоб люди змогли побачити це місто його очима! 

Щоб першими дізнаватися про останні події Київщини, України та світу – переходьте і підписуйтесь на наш Telegram-канал Погляд Київщина – Інформаційна Агенція.