Вишгород – невелике місто, що знаходиться на півночі Києва у заповідній зоні. Історичний ландшафт та городище давньоруського Вишгорода внесено до пам'яток національного значення.
Загальна площа міста сягає 1184,4 тис. га, з яких 16,8 тис. га займають ліси. В районі діють 1 міська рада, 1 селищна рада та 28 сільських рад, які об’єднують 57 населених пунктів. Населення – 73 247 осіб (станом на 01. 01. 2017 р.).
Перша письмова згадка про Вишгород – рядки в «Повісті временних літ», датовані 946 роком. Тоді містечко називали Ольжиним Градом. Вишгород – друга столиця Руси-України, адже саме тут княгиня Ольга облаштувала свою резиденцію. Саме в нашому місті в ХІ ст. були поховані князі Борис і Гліб – перші українські святі.
Місто свого часу було найбільшим в Європі центром. Тут протікала річка Почайна, яка була повноводною і судоходною, по ній вишгородські гончарі відправляли свої вироби далеко за межі Русі.
Під час навали монголів 1240 року Вишгород був знищений і втратив своє колишнє значення.
Наступним його злетом стала епоха капіталізму. В цей час на території міста діяли цегляні заводи. Вишгородська вогнетривка цегла "межигірка" була однією з найякісніших в області.
У 1943 р. Вишгород вкотре став плацдармом для штурму Києва. У повоєнну епоху місто знову звелося на ноги завдяки будівництву велетня гідроенергетики — Київської ГЄС, — однієї з найбільших на той час електроцентралей Європи. Вишгород спочатку став селищем енергетиків, а потім і містом, центром Вишгородського району.
У 1968 році Вишгороду було повернуто статус міста. Цього ж року Вишгород включено до Списку стародавніх міст, селищ і сіл України.
12 квітня 1973 року Указом Президії Верховної ради УРСР створено Вишгородський район з центром у м. Вишгороді.
1994 рік – Указом Президента України та постановою Кабінету Міністрів України у Вишгороді засновано Вишгородський історико-культурний заповідник.
2001 рік – Вишгород включено до Списку історичних населених місць України.
