Коронавірус як тест на повноліття для представників держави

Короновірус – це тест на повноліття для тих, хто представляє державу. І керівники регіонів не стоять осторонь. На їх превеликий жаль вже зовсім скоро може вийти так, що саме вони, і лише вони будуть єдиними особами, від чиїх рішень залежатиме життя людей цілих регіонів.

І, здається, не всі сьогодні до кінця усвідомлюють рівень загрози, який навис над ними. Як мінімум, я не побачив цього усвідомлення, коли почитав сьогоднішні чи вчорашні пости деяких очільників областей.
Насправді, ми в міліметрі від справжньої надзвичайної ситуації, яка дуже швидко може перерости в неконтрольований хаос, якщо не вжити системних заходів на упередження.

Що це може бути?

Перше. Потрібно негайно, протягом дня-двох переглянути усі обласні програми. Треба відмовитися від тих заходів, які зараз не є логічними та непотрібними. Це дасть можливість акумулювати десятки, якщо не сотні мільйонів гривень, які так важливо зараз, по-перше, просто мати в якості резервів, по-друге, направити на більш важливіші заходи.

В обласних програмах ви знайдете дуже багато витрат, які зараз виглядатимуть не просто смішно, але і трагічно. Повірте, іноді кращє ями або непочищене озеро, а ніж неврятовані життя через відсутність готовності лікарень до сьогоднішніх викликів.

Друге. Потрібно негайно зупинити закупівлі по програмах та заходах, які не є актуальними. Це дуже просто. Одне розпорядження голови.

Третє. Впродовж дня-двох потрібно скликати позачергові сесії обласних рад та затвердити відповідні зміни. Обласні депутати мають нести не меншу відповідальність, а ніж керівництво регіону.

В тих регіонах, де немає співпраці, потрібно терміново сідати за один стіл і почати діяти разом. Кожен депутат – це мажоритарний округ, це прямий контакт з людьми. І це, дуже, часто авторитет, який зараз, як ніколи, потрібен на місцях.

Четверте. Необхідно негайно ухвалити план Б. Насправді, який зараз стане планом А. Важлива повна мобілізація зусиль. Необхідно переформувати команди обл- та райдержадміністрацій та мобілізувати усіх на реагування на загальну боротьбу. Не може бути так, аби два департаменти в структурі ОДА працювали на 300%, а всі решта займалися незрозумілими зараз речами.

П’яте. Бізнес. Важливо негайно об’єднати зусилля великого та середнього бізнесу в регіоні. Я бачив багатьох власників великих підприємств в області. Всі вони патріоти своєї країни, люблять свій край і всі вони без перебільшення справжні воїни, коли потрібно. А зараз як раз потрібно. Важливо об’єднати зусилля, тому що під ними десятки, якщо не сотні тисяч працівників.

Не потрібно соромитися. Просіть допомоги, просіть грошей, просіть робити те, на що не має у вас ресурсу, і думайте, як реагувати на ті виклики, які можуть вже стати реальними в кінці наступного тижня. Вони не відмовлять. Просто повірте.

Шосте. Потрібно перестати робити вигляд, що щось робиться. Тому що це щось потім дуже швидко прилетить до вас назад. Селекторами та постами у фейсбуці вірус не подолати. Треба все відкласти. Займатися підготовкою з ранку до ночі.

Сьоме. Не потрібно чекати, поки Київ щось вирішить. Під вами лікарні, вся відповідна інфраструктура. Готуйтеся до найгіршого сценарію. Потрібні ліжка. Якомога більше. Потрібно паливо для швидких. Потрібні ліки. Це все – ваша зона відповідальності. Будете перекладати відповідальність – вам кінець.

Восьме. Об’єднайте лікарів. Організовуйте фахівців, навіть тих, хто вже на пенсії. Зробіть нарешті так, аби вони почули, що вони – це наша головна і справжня зброя. Тому що вже зовсім скоро воно може так в стати.

Дев’яте. Люди. В нас є круті та активні люди, з громадською позицією. Їм вірять, їм довіряють. Вони - лідери громадської думки, можливо, яка не зовсім вам і подобається. Але зараз не до пестощів. Об’єднайте їх навколо спільної боротьби. І вони стануть вашими найкращими помічниками.

І останнє. Не думайте, що все мине. І оцінка вашим діям обов’язково буде дана. Безпосередньо тими, кому вже сьогодні потрібно допомагати. А ця оцінка набагато жорсткіша, ніж президентський указ про звільнення. Тому ще це – назавжди.

І не кажіть потім, що вас не попереджали