Євгенія Бобрик: Розслідування трагічних подій по вулиці Яблунська
Цей рік пройшов плідно. Я провела власне аматорське розслідування й нарешті зустрілася з професійними слідчими також. Тепер маю надію, що імена тих, хто в мене стріляв, відомі й скоро, сподіваюсь, будуть названі. Також маю зізнатися, що я вас трохи ввела в оману, стріляли в мене не з гранатомета, а з кулемета 30-го калібру з БТРа. Ну, вибачте, зі мною таке вперше, я поки не розрізняю види озброєння за спалахом і звуком. Також є надія, що десь є відео цього розстрілу й, якщо пощастить, то я його побачу, щоб назавжди зʼясувати хто - де лежав, куди - кого тягнув, швидко чи ні біг, і як взагалі ми всі врятувалися. Після того, сподіваюся, перестану все це без кінця згадувати й прокручувати у своїй голові й там настане довгоочікувана тиша, або принаймні перестануть стріляти.
Там часом в макрокосмі нічого суттєво не змінилося. Йрн знову вбиває в Україні людей, дітей і зовсім крихітних немовлят. Весь світ дивиться на це з певною втомою й не без байдужості, яка подекуди переходить в легке роздратування "коли вже це у вас там закінчиться".
На ментальних болотах хороші руські страждають за померлим потенційним новим керманичем, який від старого відрізнявся тим, що завзято й натхненно розшукував всіх, хто краде капусту з казенних щєй, в той час як старий волів цю капусту витрачати на дорогу нерухомість, яку перший теж вправно знаходив і демонстрував суспільству, яке здебільшого мріяло про те, щоб бути по той бік тарілки зі щами - там, де як раз елітна нерухомість. Оскільки схильність йрн до вбивств українців не залежить від того в чиїй тарілці в них врешті-решт перебуває капуста, то мене дивували заклики "панять прастіть і вмєстє скарбєть", забувши про бутерброд, який не важливо чий, допоки він їхній. Вони будуть продовжувати нас вбивати хай з капустою в щах, хай без неї, тому я б не витрачала на то зайві емоції.
Але є й хороші новини. Вже стає очевидним, що якщо ми виживемо, на нас чекає великий ренесанс української культури, якщо, звісно, цього разу вдасться не передушити одне одного в теплих обіймах конструктивної критики.
А ще, з дійсно хорошого, в мене є розсада помідорів. Вперше з початку великої війни я вирощуватиму томати з насіння. Якщо виросте все, що я посадила, на моєму городі будуть чорні, зелені, жовто-зелені й червоно-чорні плямисто-смугасті помідори чудернацької форми. Чомусь ця перспектива наповнює моє серце надією, радістю і трохи побоюванням, що, якщо сусіди побачать, що саме в мене росте, спалять на вогнищі як відьму.
На картинці АЄ намалювала нашу розстріляну автівку на ірпінському кладовищі машин. Дуже дякую всім, хто поруч. Всіх люблю, крім тих, кого ненавиджу.
Першоджерело за посиланням.
На цій сторінці представлені насамперед думки автора, які можуть не збігатися з позицією редакції інформагенції "Погляд".
Ми публікуємо авторські матеріали передусім заради дискусії щодо важливих питань, бо віримо в силу громадянського суспільства і публічного діалогу. Якщо вам є чим поділитися, чекаємо на ваші дописи. Пишіть!
Щоб першими дізнаватися про останні події Київщини, України та світу – переходьте і підписуйтесь на наш Telegram-канал Погляд Київщина – Інформаційна Агенція. Також читайте нас у Facebook Погляд Київщина і дивіться на YouTube.