Новини
Вишгород
Культура

Хто поставляв мед до Межигірського монастиря?

09.10.2020 Косянчук Інна 0

Бортництво, яке здавна було поширене у Вишгороді, як і в інших поліських регіонах, нині представлене у музеї давньоруського гончарства ВІКЗ, в експозиції давніх бортей і сучасних вуликів, яку ініціювала директор ВІКЗ, кандидат історичних наук Влада Литовченко.

Фото ІА "Погляд"

Тут представлено і старовинні борті, що походять із Правобережжя та Лівобережжя Дніпра, і вулики різних конструкцій. Експозиція постійно поповнюється.

Про те, що бортництво було поширене на Вишгородщині, свідчать давні документи, які цитують дослідники міста.

Зокрема, в люстрації (податковому описі) початку 1600-х років йдеться про те, що з Вишгорода до Межигірського монастиря надходило 4 каді меду (за даними середньовічної метрології, кадь дорівнювала 229,32 кг). Тобто йдеться про досить значні обсяги солодкого продукту.

Також у реєстровому описі 1766 року, де описується майновий стан тодішнього села Вишгорода, зазначено, що у двох господарів є 10 вуликів і три бортних дерева. Перший рамковий вулик винайшов українець Петро Прокопович у 1814 році, а у 1766 році назва «вулики» означала різновиди бортей.

Бортництво існувало і в селі Старосілля поблизу Вишгорода (затоплене під час будівництва Київської ГЕС). Цей промисел у Старосіллі в 1921 році фіксував вчений-етнограф, художник-аквареліст Юрій Павлович.

Малюнок Аліни Артюх

Зображення бортницьких технік користування женню (лазівом) за мотивами малюнків Юрія Павловича знайшли відображення у роботі художниці Аліни Артюх, яка виконала малюнок для постера (календаря, оголошення) для Національного проєкту «Бортництво Полісся: архаїчна традиція у сучасному вимірі».

Бортницькі техніки - на малюнку

На малюнку зображено, як бортник забирається на дерево з допомогою жені, до пояса у нього прикріплений лазбень – плетений кошик, у який складалися підрізані соти. Образ лісу на малюнку представлено образом могутнього дуба на узліссі, до якого прикріплена борть. У фольклорі саме дуб є світовим деревом – віссю, що з’єднує небо і землю, світ людей і природу.

Картина ілюструє народні світоглядні уявлення про верхній світ, представлений птахами та літаючими комахами, серед яких і бджола –«божа комаха». Одяг бортника та стовбури дерев марковані орнаментами поліської вишивки, писанок. Бокове обрамлення картини –квітковий орнамент, у який вписані бортницькі техніки користування женню (лазівом) за мотивами малюнків Юрія Павловича.

Зверху малюнок вінчають зображення двох бджолиних королев у квітах, у нижній рамці – на квітах робочі бджоли. Домінування фіолетово-рожевого кольору квітів нагадують про головну медоносну рослину Полісся – вереск, на узліссі видно й інші квіти – деревій, ромашку.

Стримані кольори малюнка, який за авторським задумом схожий на народну наївну картину, динаміка та ритміка зображень передають настрій єдності людини і природи, першозданної краси природи, з суголосними їй людськими культурними цінностями, зауважують у ВІКЗ, і зазначають, що науковим керівником проєкту є кандидатка історичних наук, провідний науковий співробітник Інституту мистецтвознавства, фольклористики та етнології ім. М. Рильського НАН України Галина Бондаренко.

Фото ІА "Погляд"

ДОВІДКА. Ініціатор Національного проєкту «Бортництво Полісся: архаїчна традиція у сучасному вимірі" – Вишгородський історико-культурний заповідник.
Співорганізатори проєкту: Вишгородська міська рада, Управління культури і туризму Рівненської обласної державної адміністрації, Сарненський історико-етнографічний музей,Олевський краєзнавчий музей.
За підтримки Житомирської, Київської, Рівненської обласних держадміністрацій.
Проєкт реалізується за підтримки Українського культурного фонду.

Як повідомляв «Погляд», у музеї давньоруського гончарства ВІКЗ майстри-керамісти з Вишгорода представили свої вироби.