Християни східного обряду відзначають день Святих Петра і Павла

12 червня закінчується петрівський піст і починаються жнива. «Петрівські» народні прикмети і заборони.

Сьогодні, 12 липня - одне з найбільших свят для  християн східного обряду  - День Святих Первоверховних апостолів Петра і Павла, які, за церковними оповідями, були проповідниками  християнства по всьому світу

«Вперше це свято відзначили 29 червня (за старим стилем) у Римі, коли відбулось перенесення мощей святих. Існує чимало легенд про їхні проповідування та мудрість. На одному полі Петро й Павло побачили двох дівчат – одну ліниву, а іншу працьовиту. Недалеко від них побачили таких же хлопців – ледаря й трударя. Вирішили вони з‘єднати їх так, аби в сім‘ї не було голоду: працьовиту дівчину з ледарем, а ліниву – з трударем. З того часу їх вважають покровителями урожаю. Своє життя вони присвятили служінню Господу, проповідували по всьому світу Його волю й померли страшною смертю. Як кажуть, Петра розп’яли вверх ногами, а Павла – позбавили голови. Тому щороку ми вшановуємо пам‘ять святих мучеників, які залишились вірними Богу й допомагали людям, коли вони того потребували», розповідає ресус vsviti.

Свято Петра і Павла супроводжується великою традицією народних прикмет і повір’їв.

У цей день закінчується Петрівка – Петрівський піст, що тривав упродовж кількох тижнів.

«Петрівка минає – половини літа немає», кажуть у народі.

В Україні до свята Петра і Павла готувались дуже ретельно – напередодні білили й прибирали помешкання та подвір’я, на стіни вішали вишиті рушники, а вранці . Білили хати, оздоблювали стіни оселі рушниками, прибирали на подвір'ї, а вранці, святково убравшись, йшли сім’ями до церкви.

Існували й «петровські» заборони. «Одною з таких була заборона проводити шлюб. Звісно ж, можна було порушити таку заборону за бажанням, але ніхто не ризикував, адже вважалось, що вінчання закоханих 12 липня не приведе ні до чого хорошого.
Аби не накликати на себе біду та невдачі, утримувались від вживання ягід та фруктів з нового урожаю. А якщо випадково скуштував щось із нового врожаю, то треба неодмінно піти в церкву і поділитись з жебраками, або віднести гостинець на могилу померлих родичів.
Працювати у цей день у полі вважалось чи не більшим гріхом, ніж працювати у найбільші свята! Оскільки українці вірили, що саме 12 липня сонце найбільше наповнює все живе своєю силою та теплом, то йти у поле та тривожити жито – означало поставити під загрозу весь свій врожай», розповідає сайт pmg.

Українці спостерігали за погодою і природними явищами  на Петра і Павла, що вилилось у низку народних прикмет.

Якщо зозуля куватиме після 12 липня, то напророкує пізню зиму. Якщо ж вона замовкає ще  до Петра і Павла, то зимова погода встановиться восени.

Один дощ Петра – урожай непоганий, два – добрий, а три – багатий.

Дощ на Петра і Павла – вродить жито.

Петрівки холодні – рік голодний.

Як на Петрів день – спека, то на Різдво – мороз.

По Петрі та й по теплі.

На Петра вода тепла.