Новини
Суспільство
Культура
Події

Фотографічний світ Параски Плитки-Горицвіт

11.06.2019 Косянчук Інна 0

Зв'язкова Українській повстанській армії з позивним «Ластівка», народний художник і поет нещодавно стала відомою як фотограф

Про те, що Параска Плитка-Горицвіт не лише народний художник, поет, фольклорист і філософ, а  ще й фотограф, знали лише її односельці з гуцульської Криворівні – села, де жили багато українських поетів та письменників, де Параджанов знімав свою знамениту кратину «Тіні забутих предків».

Архів знайшли художниця Інга Леві, кінооператор Максим Руденко і Катерина Бучацька кілька років тому знайшли архів у музеї Параски Плитки-Горицвіт, під час подорожі, коли вирішили відвідати Криворівню.

Загалом ідеться приблизно про 4 тисячі знімків, які зараз зберігаються в Києві: очищені, закріплені, щоб більше не руйнувалися. Усе знайдене вже відскановано. Цей архів буде належати сільській громаді, а «Ініціативна група зі збереження фотоархіву Параски Плитки-Горицвіт», займатиметься його систематизацією і виставками. З цим допомагає і фотограф Наталка Довга.

– Наскільки ми зрозуміли, Параска Плитка-Горицвіт почала знімати в 70-х роках. У неї тоді з'явилася перша фотокамера. І знімала вона, я не впевнена, що до кінця життя, але дуже довго – понад 30 років. Увесь цей час вона жила на одному і тому ж місці – в своїй хаті у селі Криворівня. Тому знімала вона пейзажі, портрети людей і свята. Вийшла така комплексна ретроспектива життя цього місця. На фотографіях можна простежити, як одні і ті ж люди з'являються на них в різний час: спочатку дівчинка, потім вона ж – уже доросла жінка, потім вона і її діти. І особливо мені здається цікавим, що у Плитки-Горицвіт багато знімків, наприклад, Великодня. Це цілий жанр. Великдень вона знімала з року в рік – розповіла Інга Леві.

Параска Плитка народилася у 1927 році в родині коваля Штефана і вишивальниці Ганни на прізвище Плитка. Приблизно у 16 років вона поїхала до Німеччини... Потім повернулася додому, і почала допомагати Українській повстанській армії –  була зв'язковою з позивним «Ластівка». Після війни за це отримала 10 років таборів. Після повернення вона намагалася знову інтегруватися в суспільство, хоча люди її не приймали –боялись через те, що вона була ув'язненою в ГУЛАГу.

А повагу односельців їй вдалося завоювати саме завдяки фотографіям, які вона роздавала людям. Також вона малювала ікони, записала кілька поетичних збірок, займалася фольклористикою, сама переплітала свої книги і дарувала їх людям.

Джерело: Радіо Свобода