Богдана Романцова: 24 лютого 2022 року - день, який забули внести до списку

У мене на робочому столі є папка зі списками речей.

• Гори – 3 дні

• Місто – 3 дні

• Гори + місто – тиждень

• Місто – тиждень

• Франкфурт (це про Франкфуртський книжковий ярмарок) – тиждень

В деяких аспектах (гм, лише в деяких, звісно) я людина занудна й послідовна. Списки допомагають мені триматися купи. 24 лютого 2022 року стане днем, для якого не було списку. Я все відкривала і закривала папку, аби зрозуміти, за яким списком збирати речі. Це про гори? Чи про місто? А може, Франкфурт пасуватиме найкраще? Чи треба мені брати кип’ятильник? Якщо я їду, то куди?

Без списку збиралася абияк. Потім я про це напишу кілька колонок, два есеї і багато закритих дописів у фб. Оксамитова сукня, золоті прикраси "найбагатша жінка мікрорайону", джинси, светри, гора котячого корму – значно більша, ніж я взяла їжі собі.

24 лютого – це татів рюкзак на підлозі батьківської квартири. Великий, туристичний, на дні завжди можна знайти випадковий камінець з кримського берега. Я тоді подумала: а як батьки знають, що збирати на війну? Там щось дають, чи тато має притягти із собою все, наприклад, власну ложку? Чи треба взяти якийсь ніж? А кип’ятильник? Дався же той кип’ятильник мені тоді. Запитати я побоялася – всі були надто знервовані і заклопотані, а я знову відчула себе підліткою, яка тільки крутитиметься під ногами, поки дорослі вирішують справді важливі справи.

А потім я різко стала дорослою. Тепер у моїй папці є список речей, які треба брати, якщо їдеш надовго. Я розрізняю купу звуків і тонів, яких не знають мої європейські однолітки. Як що летить, як бахкає вихід, а як – уламок.

Я не фіксувала тоді на телефон нічого, все це здавалося зайвим, надмірним. На останній моїй фотці перед тими подіями – святкування нового року в Єгипті. Тоді був сильний ураган, і з нами стався перший у житті блекаут, а ще номери залило. Ми сидимо з друзями на ліжках, навколо вода. П’ємо щось міцне, сміємося – ось вам фото. Я вкотре жартую, що "як рік зустрінеш, так і проведеш". Дуже несмішний жарт.

А далі ми навчилися в усьому цьому жити. Кожного дня я обіцяю собі нормально функціонувати до вечора, а потім якось буде. Не планувати надто глобально, не ставити дуже амбітних цілей, кожної секунди пам’ятати, завдяки кому я існую. Цього мене навчив Франкл. Я купила собі ще один кип’ятильник, про всяк випадок.

А ложки, до речі, всюди видають, дарма хвилювалася.

Першоджерело за посиланням.

На цій сторінці представлені насамперед думки автора, які можуть не збігатися з позицією медіа "Погляд".

Ми публікуємо авторські матеріали передусім заради дискусії щодо важливих питань, бо віримо в силу громадянського суспільства і публічного діалогу.

Якщо вам є чим поділитися, чекаємо на ваші дописи. Пишіть!

Сила волонтерів: Як на Львівському вокзалі допомагають переселенцям

Щоб першими дізнаватися про останні події Київщини, України та світу – переходьте і дивіться нас на YouTube. Також читайте та підписуйтесь на нас у Facebook Погляд Київщина та Іnstagram.