Знаний письменник Володимир Голобородько: як живе митець-дисидент в Ірпені
Володимир Голобородько, відомий літератор, митець-шестидесятник 7 квітня 2021 року відзначив день народження. Письменника привітали і в соцмережах і завітали на гостину до Будинку творчості письменників в Ірпені, де з 2014 року як внутрішньо переміщена особа скромно мешкає знаний митець.
Відомий український поет і дисидент з Луганщини, автор понад 15 збірок віршей для дітей є класиком сучасної української літератури.
Василь Голобородько згадує:
Я був проти русифікації. Зокрема, коли вчився у Донецькому університеті на українській філології, відверто висловлювався проти того, що навіть на українському відділенні переважна частина лекцій читалася російською мовою. А ще серед студентів поширював працю Івана Дзюби «Інтернаціоналізм чи русифікація?». Мабуть, я став небезпечним для керівників університету, бо мене за цю книгу і за мої вірші, які були «якимись не такими», невдовзі з вузу виключили. Десь у цей час була «зарізана» і моя перша збірка віршів. До речі, вже у наш час мені показали один документ минулих років, в якому перший секретар Донецького обкому партії Дехтярьов повідомляв стосовно мене, що «была пресечена попытка националистической пропаганды». По суті, цей факт моєї біографії зіпсував моє життя, бо не дав мені можливості довчитись, перекрив мені шлях до Літературного інституту. У рідній країні мене не друкували вісімнадцять років. Особливий нагляд з боку КДБ був за мною у 80-ті роки, коли проходили Олімпійські ігри у Москві. Певно, стежили, щоб я не передав за кордон свої вірші. Справа у тому, що моя перша збірка, якій було відмовлено у друці, вийшла у 1970 році у Парижі. Таке явище було нонсенсом у тогочасній радянській дійсності, бо логіка була простою: оскільки поет друкується за кордоном — значить, він ворог... Прийняття Декларації про суверенітет України я, звичайно ж, сприйняв позитивно, бо це був перший крок до незалежності. З’явилася надія, що в нашій країні все зміниться на краще. Принаймні буде свобода слова, свобода друку.
В будівлі, де вже понад 6 років мешкає митець умови майже спартанські. Немає ані душу, ані кухні.
Василь Голобородько народився у селі Адріянопіль на Луганщині у селянській родині. Перші журнальні публікації 1963—1965 рр. молодого поета привернули до себе увагу відомих українських поетів та письменників. Олесь Гончар назвав його «надією української літератури». З 1969-го і до 1986 року твори Голобородька в Україні не друкувалися. У 1970-му видавництво «Смолоскип» у США видало його збірку «Летюче віконце», і це стало приводом для переслідування поета. У 1983 році в Югославії було видано антологію світової поезії, яка мала назву «Від Рабіндраната Тагора до Василя Голобородька». До збірки увійшли твори відомих у світі поетів, серед яких був і українець, не визнаний у рідній країні. Пізніше Василь Голобородько видав кілька своїх збірок в Україні. Він — лауреат Національної премії України імені Тараса Шевченко, премій імені В. Симоненко та М. Трублаїні. Твори Василя Голобородька вивчають українські школярі, а також вони перекладені на англійську, польську, португальську, естонську, французьку, німецьку та інші мови.