Закінчився земний шлях видатного києвознавця Дмитра Малакова
09.01.2019
Зіневич Наталія 00000
9 січня 2019 року на 82-му році життя закінчився земний шлях Дмитра Малакова, відомого історика-києвознавця, краєзнавця, письменника
автора путівників:
«По Брацлавщине» (1982), «По Восточному Подолью» (1988), «По історичних містах Київської Руси» (фото Є. Дерлеменка,1990), «Два береги Збруча» (у співавторстві з Оленою Крушинською та Юрієм Козорізом, 2008), «29 зупинок від Хмільника до Хмельницького» (2009), «Прорізна. Ярославів Вал» (у співавторстві з В.Галайбою, В.Грузиним та М.Кадомською), «13 київських зустрічей з Городецьким» (2011), «Від Кудрявця до Лук’янівки» (2014), «Між Бульваром і Кудрявцем» (2015), «Лук’янівка. Татарка» (2017), «Мала і Велика Житомирські» (2017), «Від „міста Ярослава“ до Либеді» (2017), «Київ столітньої давнини» (2017), «Шляхом Київ-Житомир» (2018).
навчального посібника «Нариси з історії Києва» (2002 — у співавторстві з М. Кальницьким та О. Юрковою).
документальних альбомів:
«Георгій Малаков» (1984), «Киев Михаила Булгакова» (1990, 1993 — у співавторстві з Анатолієм Кончаковським), «Золотоверхий Київ» (підтекстівки — 1995), «Печерськ» (під псевдо — 1996), «Книжкові знаки Георгія Малакова» (1998), «Київ. 1941—1943» (2000), «Тут був Євбаз, а потім — площа Перемоги» (2004), «Київ. 1939—1945» (2005), «Немирів у малюнках Георгія Малакова» (2008), «Минувшина Немирова» (2008), «Городецький. Виклик будівничого» (текст — 2008); «Київ. 1939—1945. Постскриптум» (2009), «Ніби й не було війни…» (2009), «У Києві 50-х» (2011), «Мальовнича Україна» (2011), «Георгій Малаков. Життя і творчість» (2016 — у співавторстві із Наталією Белічко), «Георгій Малаков. Життя в малюнках і спогадах» (2016), «На Львівській площі Києва» (2016).
Народився 13 жовтня 1937 року у родині службовців у Києві. Під час окупації міста перебував у дитячих будинках на Соом'янці, Керосинній та у Ворзелі.
1960 року закінчив Київський інженерно-будівельний інститут (нині Київський національний університет будівництва і архітектури).
Наприкінці 1980-х років Дмитро Малаков спільно з Анатолієм Кончаковським почав готувати експозицію для створення музею Михайла Булгакова. Відреставрований за проектом і під керівництвом архітектора Ірини Малакової (дружини Дмитра Малакова), будинок на Андріївському узвозі, 13 відкрили 15 травня 1991 року, в день сторіччя Булгакова
У 1992-2012 роках працював у музеї історії Києва був заступником директора музею. Проживши все життя в Києві, Дмитро Малаков передав численні безцінні артефакти минулих епох із сімейної колекції для експозицій в музеях і на виставках.
Прощання з Дмитром Малаковим відбудеться 11 січня 2019 року об 11 годині на Байковому кладвищі (крематорій). Адреса: Київ, вулиця Байкова, 16.
Наукові і музейні установи, колеги з якими багато років співпрацював Дмитро Васильович Малаков, оприлюднили некрологи у мережі Фейсбук:
Із невимовним сумом сповіщаємо: сьогодні пішов із життя наш Дмитро Васильович Малаков.
Упродовж 20 років він працював у Музеї історії міста Києва, як заступник директора з наукової роботи керував науковою, експозиційною, видавничою, виставковою діяльністю Музею.
Не можливо уявити києвознавство без його наукового доробку. Він запропонував нові підходи до вивчення історії міста, які нині є загальноприйнятими, визначив напрямки дослідження, у руслі яких працюють молоді києвознавці, вивів із тіні радянського минулого визначні постаті місцевої історії.
Він любив і знав Київ і своїми знаннями щедро ділився і з нами – колегами, і з читачами своїх численних книжок і статей, із радіослухачами і телеглядачами. Зустрічей із Дмитром Васильовичем кияни завжди чекали, на презентаціях його книжок завжди були повні зали. А в бібліотеках київських родин, які шанують своє місто, обов'язково є твори Малакова. Завдяки невтомній праці, активній громадянській позиції Д.Малакова у місті була вшанована пам`ять меморіальними дошками видатних киян: В. Симиренка, П. Симиренка, Сержа Лифаря, в назві вулиці увічнено ім'я В. Городецького.
Для співробітників нашого Музею Дмитро Васильович був не просто колегою, а вчителем, авторитетом, взірцем. І хоча останніми роками він формально вже не працював у Музеї, але завжди лишався з нами, в разі потреби можна було до нього звернутись по допомогу, підтримку, натхнення.
Нам дуже не вистачатиме нашого Дмитра Васильовича.
Висловлюємо щире співчуття родині Малакових: дружині Ірині Магомедівні, дітям та онукам
https://www.facebook.com/kyivhistorymuseum/photos/a.463956796988763/2217332958317796/?type=3&theater
Відійшов у вічність Дмитро Васильович Малаков (13.10. 1937 – 9.01. 2019) – киянин, історик, палкий дослідник міста Києва, член Спілки краєзнавців України, друг і колега Інституту історії України НАНУ. Його діяльність вплинула на становлення багатьох дослідників Другої світової війни. Першим відкриттям стала виставка 1998 року, яку він підготував працюючи в Музеї історії Києва, присвячена життю міста в часи нацистської окупації. На ній вперше показали приватні фото німецьких військових, які він атрибутував як києвознавець. За участі Дмитра Малакова були представлені в Україні унікальні знімки німецького військового фотографа Йоганнеса Хеллє, зроблені на початку жовтня 1941 року. На них Бабин Яр через декілька днів після масових розстрілів євреїв, Успенський Собор, вулиці Києва із покинутими тілами вбитих людей. Зараз вже важко уявити історію окупованого міста без цих візуальних образів, а вони з’явилися зовсім недавно. Далі були два успішні видання фотоальбомів «Київ: 1941–1943 рр.», «Київ: 1939–1945 рр.» і дві книги спогадів Дмитра Васильовича з малюнками його брата Георгія Малакова «Оті два роки… У Києві при німцях» та «Кияни. Війна. Німці». Малакову вдалося показати історію війни і нацистської окупації з людським обличчям, майстерно розповісти про неї без радянських ідеологічних штампів і важкої академічної мови. Літературний хист і талант дослідника зробили бестселерами десятки інших його книжок про архітекторів Києва, особняки, вулиці і площі міста. Для багатьох співробітників Інституту історії України НАНУ Дмитро Малаков залишається добрим вчителем, другом і колегою. Вічна пам’ять. Співчуття рідним і близьким.
https://www.facebook.com/history.org.ua/photos/a.590375341103118/1261302490677063/?type=3&theater
Пішов із життя Дмитро Васильович Малаков – відомий краєзнавець, історик, письменник, музейник, «дитина» Другої світової війни. Усе своє життя та дивовижний талант прискіпливого дослідника і неймовірного оповідача він присвятив історії української столиці – рідного Києва.
Довголітня дружба пов’язувала наш колектив із Дмитром Васильовичем. Не випадково розповіддю саме про його родину розпочався у 2012 р. один із наймасштабніших музейних проектів «Родинна пам’ять про війну». Нам пощастило тримати в руках реліквії родини Малакових і чути з уст Дмитра Васильовича незвичайні історії та факти про довоєнний, окупований та післявоєнний Київ. Ці розповіді будуть завжди з нами, як і пам'ять про знаного та невтомного трудівника Дмитра Васильовича.
Висловлюємо щирі співчуття рідним та близьким.
https://www.facebook.com/oleksandr.zinchenko/posts/2384574174890838
Oleksandr Zinchenko
Дуже сумна вістка! Нас залишив Дмитро Васильович Малаков, мабуть, найвідоміший з київських краєзнавців, автор чудових книжок.
Рівно місяць тому - 9 грудня 2018 року Дмитро Васильович був у мене в гостях у студії проекту "Розсекречена Історія".
У фіналі програми я встиг подякувати за роки його зусиль і фантастичної допитливості! Як важливо вчасно подякувати!
Мені невимовно шкода!
&fbclid=IwAR2ORut_q2ZSu2ZzRm_es_hgZkmMfh2B5iF-lWGdHirYjS2LTnnCj0Moh8s
https://www.facebook.com/dnabb.org/posts/2004352706347059?__xts__[0]=68.ARBT6TYdhxJME5IihbZbWMwyJNqw4sRNwtQrDRJa7VcBRmkdONJyghlBMEDg09SNE9QFHDikQ-TiVlE2dFm-CcIuZ6G31UHKWO08wvytfuRc89pCuuaFBu9cO-17_rScksLUQds4LTZKFeF5aqH7JHhGZgw6PCUIVZzhpt_X-l64HN00QXvqLUSVOvf7H9knlW431dA5rxchYmwmnutCmI8eK864uBtC5LaDu-pzXdg0BXUDYa1v4Q6vHp1WkLHnTGtwR4_nH_f4OTZ7_jVc1-ghDAfY5HC8M7pdSC3S4oV-W_k5gJIAqtw5XJpxt59jToBDDa-72r9YG2CcRzhtfOFZWw&__tn__=-R
https://www.facebook.com/photo.php?fbid=2085448921532663&set=a.126824987395076&type=3&theater
https://www.facebook.com/photo.php?fbid=2284777111535142&set=a.294788840533989&type=3&theater
9 січня 2019 року, на 82-му році життя, закінчився земний шлях видатного українського краєзнавця, історика, члена Національної спілки краєзнавців України, лауреата Премії імені Дмитра Яворницького Національної спілки краєзнавців України Дмитра Малакова.
Україна завдячує цій великій людині колосальною працею – численними фундаментальними дослідженнями історії Києва. Як ніхто інший, науковець на все життя прикипів душею до рідного міста: тут минуло життя, тут Доля подарувала найбільші життєві й професійні звершення, тут відкрила його ім’я для численних друзів, колег, послідовників. Важко переоцінити значущіть монографій, альбомів, путівників Дмитра Малакова, які пролили унікальне, досі не пізнане світло на відомі й малознані сторінки історії української столиці. На окрему увагу заслуговують спогади дослідника очима киянина, який пережив разом з Києвом фактично всі події з часу Другої світової війни й донині...
З Опішним Дмитро Васильович мав особливу єднаючу нитку: як добрий друг славетної родини Кричевських, приятель Катерини Кричевської-Росандіч упродовж 75 літ, він завжди залишався черезокеанським «місточком» спілкування єдиного в Україні Музею мистецької родини Кричевських у Опішному з нащадками династії в Америці. Дослідник щиро й тепло підтримував музейні ініціативи, попри хворобу, залишив Опішному незабутні спогади про свій візит 2015 року… Завдячуючи Дмитру Малакову, унікальна спадщина Кричевських почала поступовий шлях повернення в Україну…
Колективи Національного музею-заповідника українського гончарства в Опішному та Інституту керамології – відділення Інституту народознавства НАН України щиро поділяють болючу скорботу рідних, близьких, всієї культурної спільноти Держави.
Вічний спокій світлій душі Великого Українця…Довідка:
https://www.facebook.com/krychevsky.family.opishne/photos/a.1208295032524235/2183090095044719/?type=3&__xts__%5B0%5D=68.ARAcLEORzPR6aryGc2329REwkr388T9LNLIJqS_z6-1e-BXM3ALqm74FWRjT5Bd9p5TEOvVGPimZPY10YI5rWlaEdgfmjfjiAZREdgYVsO9scZg3egETesE2nU0gx-Rl6_JF4RZEVtPfe2hIxsSldm8UJrXTWz0HK1o6LuqwZFntmegB1v9GCGv3vu1JR-1h3O52YHYbOQuS7MGqSkgezqYBxWS2CcCFHrkmKJ6dLTQMZbN3Tx1WxCvAz9-egN0B1TtaUqbvtz7UMQ99QZIqAtuXiZY6hZ1oWnWRlFejXO872ASl-UjCp6oyooMKmAnfBYpELfOm8pW9llagoBnAZjNRXITnVfnw_7cJfinYMVO8PWt6ELbT-SkASQ&__tn__=-R