"Якщо ми зберегли життя хоча б одного захисника, значить, треба продовжувати". Інтерв’ю з головою волонтерської організації “Бабинецькі каракурти” Світланою Федоровою

У невеликому селищі Бабинці Бучанського району на Київщині оселився особливий вид “павуків” – не отруйних, а життєдайних. Уже третій рік поспіль тут діє волонтерська спільнота з промовистою назвою “Бабинецькі каракурти”. Як і їхній небезпечний тезка з роду Чорних вдів, Бабинецькі каракурти працюють тихо, витривало й невтомно. Але замість павутиння вони створюють маскувальний захист (сітки, нашоломники, плащі, кікімори), а також шкарпетки і килимки для військових. Історії з передової про врятовані життя завдяки їхнім виробам стають для них не просто мотивацією, а стимулом продовжувати день за днем. Очолює спільноту місцева жителька Світлана Федорова – директорка Пилиповицького закладу дошкільної освіти "Пилипко", аспірантка Київського столичного університету імені Бориса Грінченка. Влітку 2022-го, одразу після деокупації Київщини, вона разом із подругою Тетяною зібрала перших небайдужих, щоб надавати допомогу нашим захисникам. І з того часу Бабинецькі каракурти сплели 800 маскувальних сіток, 300 чугайстриків (легкий аналог кікімор – маскувального одягу), тисячі шкарпеток і килимків. Про це та багато іншого Світлана Федорова розповідає в ексклюзивному інтерв’ю спеціально для медіа "Погляд".

Звичайні люди – надзвичайна справа

- Світлано, розкажіть, як почали займатися волонтерством? Це сталося до чи після повномасштабного вторгнення?

- Особисто волонтерством я почала займатися ще в 2014 році, оскільки працювала вихователькою і разом із колегами долучалася до різних зборів, акцій, допомоги військовим. Коли почалося повномасштабне вторгнення, після деокупації ми з односельчанами думали, чим би таким зайнятися, щоб приносити користь країні і допомогти нашим військовим. Тож наприкінці червня 2022 року вирішили організувати волонтерський осередок.

Починали плести сітки спочатку на вулиці, де стояли дві рамки. Долучалися всі, хто міг і хотів. Потім у зв'язку з погодними умовами ми переїхали спочатку в одне приміщення, пізніше – в інше.

Згодом до нас доєднався ще один пункт із плетіння маскувальних сіток.

Ми почали плести і кікімори, і килимки, й обереги, і різні сувенірчики-сюрпризи нашим захисникам.

Також оголошували збори як продуктів харчування, так і будівельних матеріалів чи ремонтного приладдя. Таким чином ми робили все, про що нас просили військові.

Наразі ми плетемо маскувальні і захисні сітки, чугайстрики, нашоломники, мішки для маскування, килимки, в’яжемо шкарпетки для наших військових.

- Хто був ініціатором створення організації "Бабинецькі каракурти"?

- Ініціаторами були я і моя подруга Тетяна. Уже з перших днів існування організації у липні 2022 року до нас почали долучатися люди. Зокрема, Тетяна Макаричева з нами працює з першого дня, як тільки ми написали пост у соцмережах про намір зробити такий осередок. Вона практично жодного дня не пропустила і сплела найбільше сіток. Взагалі на початку до нас долучалася приблизно сотня волонтерів. Тоді ми ще працювали з тканиною, яку потрібно було фарбувати, нарізати…

Зараз ми використовуємо виключно спанбонд, тому що всю тканину, яку мали, вже сплели і відправили.

- Хтось із волонтерів умів плести сітки? Як навчилися це робити?

- Ніхто не вмів. На допомогу нам прийшов інтернет. Ми пробували різними способами, дивилися, як зверху із дронів ці сітки видно чи ні, пробували все навмання, консультувалися з військовими.

Зараз маскувальні сітки несуть функцію приховування того, що під ними. Це може бути копичка сіна або супер класна техніка.

Крім того, на сітки ловляться ворожі дрони. Нещодавно один знайомий військовий, якому ми вже протягом двох років відправляємо сітки, надіслав повідомлення, що від липня і до Нового року на наші сітки на Вовчанському напрямку спіймалося 87 ворожих дронів. Коли він це написав, я відразу подумала: вау, скільки ж наші сітки змогли зберегти життів!

А в той момент я була така виснажена, втомлена, які багато хто, адже війна йде більше трьох років, що вже не могла бачити ті сітки. Проте після цього повідомлення, яке я виставила у наші групи у вайбері і фейсбуці, ми з дівчатами зрозуміли, що наша робота варта докладених зусиль.

Коли ми сплели першу сотню сіток, я сказала, що якщо завдяки цим 100 сіткам збереглося хоча б одне життя військового, значить наша робота важлива і потрібна. Зараз ми сплели 800 сіток. І якщо ми зберегли життя хоча б одного захисника, значить, треба продовжувати.

Коли ми плетемо сітки, ми не сваримось і не говоримо про негативні речі. У нас панує мир, спокій, позитив, які вплітаються в сітку, як і молитва про майбутню перемогу. Із такою енергетикою все це відправляється хлопцям для захисту.

- Зараз ви працюєте зі спандбондом, а починали плести сітки із тканини. Якої саме?

- Це була будь-яка бавовняна тканина, наприклад постільна білизна, простирадла. Ми самі її фарбували в чавунах. Вода бралася з криниці. Тканину нам надсилали і з Західної України, і з Києва...

Приблизно через рік, коли ми зрозуміли, що більше немає з чого плести сітки, адже все, що у людей було, вони нам передали, ми перейшли на спанбонд. Проте це доволі дороге задоволення, тому що рулон спанбонду коштує близько 5000 гривень. Нам на місяць треба не менше двох рулонів, отже, це немало-небагато 10 тисяч гривень, і це лише на спанбонд. Однак є й інші потреби.

- Як зараз просувається робота? Вам хтось допомагає?

- Так, небайдужі місцеві хлопці змайстрували нам рамки для плетіння сіток і кікімор. Взагалі у нас таке селище, що коли звертаєшся за допомогою, люди завжди відгукуються.

До того ж дуже піднімає робочий дух зворотний зв'язок від хлопців із фронту. Коли ти знаєш, що твоя робота дійсно потрібна, то хочеш чи ні, але відкладаєш всі свої справи і йдеш плести сітки.

Зазвичай у нас великі черги на сітки, але якщо потрібно допомогти місцевим військовим, то робимо це в першу чергу. Таке наше неписане правило.

Велику допомогу щодо відправки наших посилок надає Нова пошта, за що ми й військові дуже вдячні.

Ми постійно співпрацюємо з нашим старостою села, який нам допомагає, сприяє в усьому. Також у нас хороша взаємодія з місцевими підприємцями.

Тихий фронт великої справи

- На яких напрямках волонтерської роботи зосереджуєте наразі увагу?

- Ми звузили свою діяльність до суто маскувального захисту. Ми не розпорошуємося, адже немає ні фінансових, ні фізичних можливостей. Наразі наша волонтерська група виготовляє маскувальний захист (сітки, нашоломники, плащі, кікімори), шкарпетки і килимки.

- З якими найбільшими труднощами стикаєтесь на сьогоднішній день?

- Переважно труднощі виникають із донатами і зборами. Коли нам потрібно закуповувати спандбонд, пишемо пост у соцмережах, усе аргументуємо. Проте переважно донатять одні й ті ж люди, бо для декого війна взагалі скінчилась.

До того факту, що не вистачає рук, вже звикли. Дуже мало людей нині долучається. Переважно це одні й ті ж, при цьому не всі плетуть: хтось нарізає матеріал, інші в'яжуть шкарпетки чи плетуть килимки. У нас є Тетяна Лещенко, яка, мабуть, вже кілька тисяч тих килимків сплела. Ніна Дрогуль теж зв’язала більше тисячі шкарпеток. Є  у нас і бабусі, які вдома плетуть шкарпетки й килимки. Тих, хто займається безпосередньо плетінням сіток, думаю, чоловік 20.

- Чи підраховували, скільки всього виготовили?

- Так, за весь час нашої діяльності є вже певна статистика. Ми виготовили близько 300 чугайстриків, кілька тисяч килимків, понад 1000 шкарпеток, 800 сіток. Якщо середня площа сітки становить 30 квадратних метрів, то загальна  площа сплетених сіток – 24 тисячі квадратних метрів.

- Що являють собою чугайстрики?

- Це легкі маскувальні сітки, тоді як кікімори – важкий маскувальний одяг чи захист. Чугайстер – міфічний персонаж українських Карпат, лісова людина. Так з’явилась наша авторська назва "чугайстрики".

- Яку найважливішу допомогу вам вдалося надати?

- У нас є один військовий в селищі. Він був тут із нами в окупації. Потім він пішов боронити країну. В один прекрасний день він звернувся до нас за сітками, які потрібні були фактично на вчора для мегакрутого засекреченого завдання. Нам потрібно було сплести дев’ять сіток розміром 8 м на 9 м. Ми плели їх до пізнього вечора.

Через деякий час ми дізнались, що звільнили частину Херсонщини. А ще через пару місяців цей військовий нам написав:

"Дівчата, ми з вами взяли Херсон, тепер треба взяти Крим, тож потрібні ще сітки".

Так ми дізналися, що техніка, яка була схована під нашими сітками,  значно сприяла звільненню Херсонщини. Зараз цього військового ми між собою називаємо "Той, з ким ми брали Херсон".

А нещодавно нам надіслали хлопці відео, з якого зрозуміло, що чотири людини залишилися живими тільки тому, що в наших сітках заплутався ворожий ударний дрон і не розірвався.

- Коли приходять нові люди, як відбувається процес навчання?

- Переважно люди бояться, що в них нічого не вийде. Ми завжди зустрічаємо всіх із посмішкою, усе пояснюємо, заохочуємо… Та й вже доведено, що плетіння сіток допомагає позбутися депресивних станів, тривожності… Мозок звикає, що кожну суботу з 9 ранку до 13 години дня ти не тривожна, а плетеш. Звичайно, ми працюємо не лише по суботах. Є люди, які приходять лише в будні. Дехто приходить плести після роботи на годину чи дві.

- Які зараз виконуєте замовлення?

- Нещодавно нам зателефонував військовий і попросив 25 нашоломників, тож виготовляємо зараз їх. Але наразі працюємо переважно над літніми замовленнями. У нас є серйозне замовлення на маскувальні мішечки для вибухівок, для чого нам потрібні кошти і руки, зокрема тих, які вміють шити. Ми хочемо потужно спрацювати в цьому напрямку, адже це для нашого односельчанина. Знаючи той об'єм роботи, які хлопці виконують нині на одному з найгарячіших напрямків, ми дуже хочемо їм допомогти.

- На вашу думку, чого не вистачає для розвитку волонтерства у селищі Бабинці?

- Передусім не вистачає фінансування. Іноді опускаються руки. Зокрема наразі немає коштів на закупку основи для кікімор і чугайстриків. Одна основа коштує 7-8 тисяч гривень, а нам вона потрібна й на інші види сіток, тож виходить, що потрібно близько 20 тисяч гривень щомісяця, адже треба також закуповувати й спандбонд. Для зборів у нас є створена банка. Якщо ми щось купуємо, я завжди звітую.

- Що вам допомагає продовжувати волонтерську діяльність?

- Відповідальність. Якщо вже взявся щось робити, то треба продовжувати. У нас така спільнота, що якщо в когось опускаються руки, ми відразу підхоплюємо, підтримуємо, намагаючись один одного витягувати з депресивного стану. До того ж коли ти щось робиш і відчуваєш, що ти потрібний, бачиш вдячність, то це дуже надихає. Взагалі надзвичайно важливий зворотний зв'язок від військових. Коли він є, тоді хочеться працювати. Ми завжди кажемо нашим захисникам, які ми вдячні їм за наш захист і за натхнення й далі продовжувати свою роботу для них.

Зараз хочеться перемоги, миру і щоб не гинули українці. Не можна дозволяти, щоб нас охоплювала зневіра. Ми щодня робимо малесенькі кроки задля перемоги. Навколо мене чимало тих, хто тішиться тим, що допомагає військовим. Це певна дотичність до перемоги, яка дарує бажання продовжувати свою діяльність.

Розмову вела журналістка і ведуча Марія Марчук. Матеріал для публікації підготувала літературна редакторка Надія Проценко. Продюсерка та редакторка проєкту Наталія Зіневич. Розміщення матеріалу редакторки сайту Марини Литвиненко.

Зараз маскувальні сітки несуть функцію приховування того, що під ними. Це може бути копичка сіна або супер класна техніка. Крім того, на сітки ловляться ворожі дрони.

Медіа "Погляд" побувала в гостях у "Бабинецьких каракуртів" та побачило, що якість сіток оцінили військові, тому замовлення вже розписані на місяці вперед.

Щоб першими дізнаватися про останні події Київщини, України та світу – переходьте і дивіться нас на YouTube. Також читайте та підписуйтесь на нас у Facebook Погляд Київщина та Іnstagram.