"Високо літати – боляче падати", - політолог про партію Голос

Всі під одну гребінку або як ліберальні партії в Україні завжди рухаються одним шляхом — від високого злету до болючого падіння. Чому внутрішні міжусобиці ведуть партію Голос до краху?

Про це пише політолог Максим Мірошниченко.

«Зараз вже зрозуміло, що Голос скотився на узбіччя. І, мабуть, не скоро у нас з’явиться якийсь демократичний ліберальний політпроєкт з проєвропейськими цінностями. Але якщо такий виникне, я однозначно буду серед його потенційного електорату, » — каже Мірошниченко.

Очільником партії «Голос» став рок-музикант Святослав Вакарчук, який прагнув отримати ліберального та проєвропейського виборця. Зібравши, здавалося б, правильну команду, довіру згодом втратили. Все почалося з складання мандату Вакарчуком і продовжилося міжусобицями всередині колективу «Голосу».

А нещодавно 10 із 20 її представників «Голосу»  у Верховній Раді оголосили про створення окремого об'єднання, посварившись із новим партбосом Кірою Рудик.

Разом з істотними змінами та відносним хаосом у партії, підтримка електорату скорочувалсь. Коли влітку 2019-го партія отримала підтримку 5,8% виборців, то зараз її рейтинг — лише 2%.

Водночас, за даними опитування соціологів Центру Разумкова, ліберальні ідеї мали би бути гарантією хоч і скромного, але успіху для такого штибу політиків, адже їм імпонують 4,2% українців. І це третя за популярністю серед співвітчизників ідеологія після націонал-демократії (19,9%) і соціал-демократії (7,7%). Чверть опитаних узагалі не орієнтується у політичних тонкощах.

Але як показує практика, ліберальні угруповання вдача обходить стороною. Такі проекти після гучних спалахів — стрімко йдуть до краху.

Євген Магда, директор Інституту світової політики, запевняє, що всі такі партії уражені однієї й тією ж хворобою: створюючись під вибори, формально ліберальні проєкти часто залишаються вождистськими, а породжені ними ініціативи грішать популізмом. Водночас в Україні, на думку експерта, вкрай мало людей з критичним мисленням, здатних відокремлювати зерна від полови, і це грає проти лібералів. Так само як і економічна ситуація у країні, яка не сприяє сприйняттю суспільством їхніх ідей.

«А оскільки ліберально-демократична частка політичного спектра — це не лише виборці, а й політики, то в командах починаються розбіжності щодо тактики і стратегії розвитку політичної сили», — каже народний депутат партії «Голос» Ярослав Юрчишин.

Ліберали, які потрапивши до Ради активно займаються збільшенням поваги та підтримки виборців, пропускають активне партбудівництво на місцях.

Юристка Олена Сотник, одна з представниць такої ж парламентської команди Самопомочі, впевнена: частина відповідальності за поразку ліберальних політпроектів лежить на вітчизняних виборцях. Ті часто не хочуть брати участь у політичному житті, допомагати «своїм» політикам справами і грошима.

«Вони просто кажуть: це [політика] брудна історія, це все нам нецікаво. Ви пішли до ВР, ось ви і відповідаєте, ви вирішуєте, — каже Сотник. — Це велика проблема — виборці самі віддають на відкуп олігархам політичний процес, і ніхто з людей не збирається контролювати своїх депутатів».

«А поки так сталося, що ліберальні реформи спрацьовують не через ініціативи ліберальних парламентських проектів, а через прихильників ліберальних ідей у владі — з Офісу президента, з правлячої партії», — каже політолог Володимир Фесенко.

Після того, як Вакарчук пішов, одразу оголився ментальний конфлікт між двома групами депутатів його фракції. Обидві хотіли оновлення політики і були новими обличчями. Однак такі міжусобиці лише погіршили загальний стан «Голосу».

ІА «Погляд» пиcав, що Вакарчук вийшов із фракції «Голос».

Також «Погляд» повідомляв, що «Голос» став опозиційним.

Щоб бути першими у курсі найсвіжіших новин Київщини, України та світу – переходьте і підписуйтесь на наш  Telegram-канал «Погляд Київщина – Інформаційна Агенція». Читайте нас у Facebook «Погляд Київщина» і дивіться на YouTube.