Вишгород залізного віку
Землероби, що жили на території нинішнього Київського Полісся до нашої ери, торгували з грецькими містами-колоніями Північного Причорномор’я
Одну з табличок з QR-кодом у межах проєкту Вишгородського історико-культурного заповідника «Історико-культурна спадщина Вишгородщини: QR-кодування, моніторинг, апробація й популяризація» встановлять у місці, де здається, ніщо не нагадує про історичне минуле міста. А тим часом саме там було виявлено один з найдавніших об’єктів заселення території.
Справді, відправною точкою у визначенні віку Вишгорода є 946 рік, коли була зафіксована перша письмова згадка про місто, однак обживати цю територію люди почали ще до нашої ери. На території нинішнього Вишгорода людська діяльність археологи простежують ще з мезолітичної доби – 7-10 тисяч років тому. Коли основним видом діяльності давніх людей було мисливство і на території Поліської зони України полювали на оленів, у Вишгороді була стоянка наших предків. У 1994 році на городах однієї з садиб на території Вишгорода під час археологічних розвідок було випадково знайдено поселення раннього залізного віку VІІ–VІ ст. до н. е.
У цей період історії люди широко використовували залізні знаряддя праці, на цей же час припадає виникнення свійського тваринництва і птахівництва, поширення різних ремесел, а же – ремесла відокремлюються від землеробства, тобто виникає розподіл праці. У цей час посилюється майнова та соціальна диференціація суспільства, створюються передумови для виникнення станово-класових відносин та держави.
Завдяки «приборканню» вогню і оволодінню уміннями моделювати залізо і глину, надавати їм нових якостей і форм, найзначнішими з ремесел стають залізоробне і гончарське.
Тодішні ліпні горщики мали кулясті форми і були оздоблені на шийці рядочком ямок, «перлин» чи проколів. За їхнім зовнішнім виглядом фахівці встановили, що тут проживали представники так званої милоградсько-підгірцівської культури.
Люди жили в селищах та укріплених городищах. Основу господарства історичної спільноти, яка населяла територію Київського Полісся, складало традиційне для раннього залізного віку землеробство та промисли – рибальство, мисливство, можливо, бортництво.
А ще вже тоді закладались торгівельні зв’язки. Завдяки тісним контактам зі скіфами, які займали території українського степу на південь, землероби Полісся торгували з грецькими містами-колоніями Північного Причорномор’я.
Джерело: ВІКЗ