Володимир Громов: "Люксембург, Люксембург" – другий повнометражний фільм українського режисера Антоніо Лукіча

Антоніо заговорив про новий фільм ще до української прем'єри "Думок". Він тоді побував у Люксембурзі і йому там сподобалося.

"Країна маленька і все в ній маленьке, навіть банки з колою маленькі, так незвично" - пояснював він. - Потрібно там якесь кіно зняти".

Про те, яким буде кіно, заговорив десь через пів року, коли "Думки" стали подією українського кіно і набули популярності.

Пам'ятаю, як Антоніо кидало від одного варіанту історії до іншого. Головний герой постійно змінювався.

Спочатку це був письменник, потім бандит. Зрозуміло було тільки те, що він неодмінно має бути маленьким, тобто стане протилежністю велетенському звукорежисерові Вадиму. І ось виник сценарій.

А потім він раптом трансформувався, тому що героїв стало двоє. Два близнюки.

Вже коли сценарій писався, я переконався, що Антоніо набагато краще відчуває кіно, драматургію, ніж раніше.

Якщо "Думки" були важким багаторічним пошуком форми для фільму, то тут багато що з'явилося відразу. Відразу було зрозуміло, що сценарій інший, і кіно буде іншим. І ось тепер кіно готове.

Учора відбулася прем'єра і не будь-де, а на Венеціанському Кінофестивалі.

Хоча я добре знаю сценарій, бачив першу монтажну збірку, але відтоді минуло чимало часу. Та і якого часу. Останні місяці були довші за багато років.

Тому я подивився фільм наче вперше. І скажу вам, що це дуже дивний досвід.

Можна багато писати про те, що Антоніо зняв фільм про батька, який пішов, що це певною мірою ідейне продовження "Думок".

Але все це очевидно. Для мене "Люксембург, Люксембург" - це кіно про час, і про Україну. Мені здається, ніхто ще не намагався художньою мовою пояснити, якою була Україна в 90-і і якою стала зараз.

Антоніо ж показує країну, яка виросла з буйного романтичного хаосу з братками, автоматами і беззаконням.

Таким було покоління батьків. Тепер батьки зникли або зубожіли, від минулого беззаконня залишилися тільки спогади. Їх діти живуть у світі, де ти можеш стати або водієм маршрутки, або поліцейським.

Україна цих дітей стала облаштованою, але ніхто не знає, що робити, куди рухатися далі.

Два головні герої Коля і Вася вирушають на пошуки батька до Європи, в найбільш заможний і патріархальний її кут. І ця поїздка, ці пошуки насправді не приватна історія двох близнюків.

Мені здається, що у Антоніо вийшло кіно про те, як нинішня Україна шукає в Європі свої корені, свою основу, шукає можливість для нового життя.

Чи треба говорити, що усю цю непросту історію про час, про стосунки України і Європи, про пошуки батька (зокрема, пошуки Батька у вищому значенні), Антоніо примудрився зняти смішно, весело і пронизливо.

Він уміло і соковито схопив фактуру нинішньої України і вплів її в сюжет.

На мій погляд, "Люксембург, Люксембург" -- смішний фільм і одночасно трагічний. Потужність висловлювання, яку ми в ньому бачимо, куди сильніша за те, що було в "Думках".

Це дуже важливе і чудове кіно, яке дає нам можливість побачити Україну з усіма її проблемами і пошуками.

І, звичайно, дивно, що цей фільм виходить зараз. Він замислювався і створювався до початку російського вторгнення, але через останні події прем'єра цього фільму є значно важливішою, ніж можна було б уявити.

Вторгнення принесло багато бід і нещасть, але Україна стала кандидатом в члени Євросоюзу, Україна тепер сильна держава, яка показує приклад усьому світові.

Як і герої "Люксембурга", вона почала свій шлях з лихоліття, яке залишило покоління батьків, до нового світу. Більш того, вона цей новий світ формує. Європа поки ще не розуміє, що таке Україна і про що фільм Антоніо.

Публіка в залі не завжди сприймала гумор і жарти, яких в "Люксембурзі" чимало.

Після прем'єрного показу здивовані європейці, яким для будь-якого явища потрібно знайти нішу і пояснення, говорили, що це схоже на балканське кіно.

Так, вони поки ще не розуміють, що таке Україна. Але я упевнений, що буде багато хороших українських фільмів і усі вони збагнуть.

"Люксембург, Люксембург" -- цей тільки початок. І я був шалено радий взяти участь в створенні цього фільму. Вірю, що скоро ми усі зможемо його подивитися в мирній новій Україні.

Першоджерело за посиланням.

Раніше ми повідомляли, що український фільм- військова драма «Мати Апостолів» (2020) отримав нагороди на Västerås Filmfestival в Швеції.

Щоб першими дізнаватися про останні події Київщини, України та світу – переходьте і підписуйтесь на наш Telegram-канал Погляд Київщина – Інформаційна Агенція. Також читайте нас у Facebook Погляд Київщина і дивіться на YouTube.