Військове ательє у Василькові шиє захисні маски
Хтось страждає на карантині через заборону гуляти у публічних місцях, а дехто щодня трудиться, щоб безкоштовно творити добру справу для людей. Військове ательє №8, що дислокується у Василькові, з часу свого заснування у 1963 році займалось пошиттям військового одягу та різноманітних костюмів для художніх фільмів, серіалів, концертів, музеїв тощо. Але коли стала гостра потреба у захисних масках, 6 працівниць ательє, не роздумуючи, взялись за їх пошиття.
Дістали резервні запаси тканини та пошили 650 масок, які потім роздали жителям міста. «Після цього міська влада звернулась до нас з проханням шити маски для містян, – розповідає Ольга Анголєнко – завідувачка військовим ательє №8 – Ось вже більше місяця ми всі, перебуваючи у відпустці за власний рахунок, щодня займаємось пошиттям масок. За цей час відшили вже 6200 штук».
«На початку карантину у Василькові водночас зникли маски в усіх аптеках, –зазначив у інтерв’ю «Погляду» міський голова Володимир Сабадаш. – Оскільки на території міста є кілька підприємств, які займаються пошиттям одягу, ми вирішили звернутися до них із проханням виготовляти маски для жителів міста. Нам пішли на зустріч. Тепер ми закуповуємо тканину (бязь) за кошти меценатів, передаємо на підприємства. Таким чином, за нашим зверненням було пошито більше 5000 масок, які передавали до Васильківської лікарні, роздавали у кількох районах Василькова, біля магазинів, а наразі кожен, хто має потребу, може у будні дні з 9.00 до 13.00 прийти до міського будинку культури й отримати безкоштовно захисну багаторазову маску».
Ольга Прокопівна Анголєнко працює в ательє вже більше 50 років. За цей час було створено незліченну кількість переважно військового одягу.
Але найбільше запам’яталися незвичайні замовлення: історичний, військовий, громадянський одяг для фільмів, серіалів («Закони військового часу», «Століття Якова», «Поки станиця спить», «Сувенір із Одеси», «Безславні кріпаки» (у прокат ще не вийшов і попередньо називався «Тарас Шевченко: перший самурай» – ред.)), а також костюми для музеїв, концертних виступів.
Закрійниця Олена Семенова, яка в ательє з 1991 року, всі ескізи виконаних замовлень зберігає, каже, що найважче було створювати одяг минулих століть, де незвичної форми рукава або пишні сукні. «Після таких складних робіт ми вміємо шити будь-що. Наприклад, у 2014 році на замовлення волонтерських організацій шили камуфляжний одяг для наших бійців на Сході», – згадує Олена.
Тож пошиття масок для таких досвідчених працівниць не викликає жодних труднощів. «Це вимога нинішніх складних часів, – зауважує Ольга Прокопівна. – Будемо шити захисні маски стільки, скільки потрібно. Країні потрібно допомагати».
