#міська рада #міська рада #Розслідування #міська рада #Розслідування #Діти #ірпінь #Карплюк #міська рада #ірпінь #Освіта #ірпінь #міська рада #Земля #ірпінь #історія #міська рада #Освіта #ирпень #Діти
Новини
Культура
Дати
Україна-суспільство

Відомі українці: різні долі братів Зерових

16.09.2020 0 Кочкина Марина 0

2020 рік є ювілейним для двох видатних українських постатей – братів Миколи та Дмитра Зерових. Микола - український поет, у квітні йому би виповнилося130 років. Молодшому, Дмитру - українському ботаніку, у вересні – 125.

фото Державний архів Київської області.

Про українських ювілярів повідомляє Державний архів Київської області.

Біографічні дані та історія життя

Зеров Микола Костянтинович - український поет, літературознавець, літературний критик, полеміст, лідер «неокласиків», майстер сонетної форми та перекладач античної поезії.

Микола Зеров (1890 – 1937) був заарештований за звинуваченням у керівництві контрреволюційною терористичною націоналістичною організацією. Трибунал визначив йому міру покарання: десять років позбавлення волі у виправно-трудових таборах з конфіскацією майна.

фото Державний архів Київської області.

Особливою трійкою УНКВС по Ленінградській області 9 жовтня 1937 р. «справа Зерова та ін.» була переглянута і Микола Зеров був засуджений до розстрілу. Ухвалою Військової Колегії Верховного Суду СРСР від 31 березня 1958 року вирок Військового трибуналу КВО від 1 – 4 лютого 1936 року і постанова особливої трійки УНКВС по Ленінградській області від 9 жовтня 1937 р. скасовані, справу припинено «за відсутністю складу злочину».

Дмитро Костянтинович Зеров (1895 – 1971) – український ботанік. Академік АН УРСР (з 1948 року). Заслужений діяч науки УРСР (1965). Лауреат Державної премії УРСР у галузі науки і техніки (1969, 1983).

фото Державний архів Київської області.

У 1931 році Дмитро Зеров працював на посадах старшого наукового співробітника та завідувача відділу бріології Інституту ботаніки АН УСРР. У 1933 – 1957 роках. він керував кафедрою нижчих рослин у Київському університеті. У 1936 – 1937 році Дмитро отримав вчене звання професора та успішно захистив докторську дисертацію на тему «Болота УРСР. Рослинність і стратиграфія». У 1939 році його обрали членом-кореспондентом АН УРСР, а у 1948 році – академіком АН УРСР (спеціальність – ботаніка). У 1946–1963 роках керував Інститутом ботаніки АН УРСР.

Раніше «Погляд» вже повідомляв про те, що у Берліні вшанують пам’ять Олександра Довженка, а також у столиці відкриють пам’ятну дошку Георгію Гонгадзе.