Валентина Мержиєвська: Атмосфера болю: як працює військовий госпіталь в Харкові
Минулого тижня я була в Харкові. Всього лиш кілька днів, але це було дуже цінно. Зовсім інше відчуття війни, ніж в Києві.
Велике місто, зранене, але не зупинене. Стійке, мужнє, живе. Відкрите і чуйне. Нічого не відкладає на потім.
Я вважала, що після повернення в Україну, в мене теж є це відчуття - все тут і тепер, ніякого пізніше, бо хтозна.
Але це блідий відблиск цього відчуття в Харкові. Не знаю, чи можна комусь радити з'їздити це відчути, побачити на власні очі.
Але мені це було потрібно. Перед цим в Харкові була в січні цього року. Менше року тому - в звичайних обставинах, хіба це час для міста? А зараз - два різних життя.
І найбільше переживань збурив військовий госпіталь. Укріплена фортеця.
У військовому госпіталі дуже інший стан, ніж в звичайній лікарні.
Зібраний, витриманий, мужній. Хірурги там живуть з лютого, ніхто додому не ходить, постійний потік поранених, нон-стоп оперують.
Медбрати і медсестри - багато молоді. Ніхто не підвищує голос. Кожний знає свою роботу.
Пацієнти ж усі теж непрості - усі військові. Люди, яким всякого випало за останній час.
У кожного свої байки. Жарти всіх відтінків чорноти. Біль різних ґатунків.
У госпіталі поранених приймають не так поодинці, як потоками - то з-під одного міста, то з-під іншого.
Я щоранку приходила - нові хлопці лежать в коридорах... До кінця дня їх потроху оперують, а потім переводять в палати, як звільняються місця.
Тих, хто поступив раніше, через кілька днів евакуюють в інші госпіталі по всій Україні. Колесо життя.
Взагалі атмосфера якась така щира, справжня. Хотілось там лишитись, допомагати.
Наскільки мене гнітила атмосфера в центрах для біженців, настільки тут було добре. Моторошно і добре водночас.
Суміш болю, жартів, турботи, розпачу, співчуття. Всі дуже справжні - і медики, і військові.
Я не знаю, чи можливо віддячити всім цим людям. Те, що вони роблять, перевищує найбільшу вдячність. Але ми маємо навчитись дякувати, виказувати свою повагу.
І пам'ятати, завжди пам'ятати, чиїми руками здобувається свобода.
Першоджерело за посиланням.
На цій сторінці представлені насамперед думки автора, які можуть не збігатися з позицією редакції інформагенції "Погляд".
Ми публікуємо авторські матеріали передусім заради дискусії щодо важливих питань, бо віримо в силу громадянського суспільства і публічного діалогу.
Якщо вам є чим поділитися, чекаємо на ваші дописи. Пишіть!
Щоб першими дізнаватися про останні події Київщини, України та світу – переходьте і підписуйтесь на наш Telegram-канал Погляд Київщина – Інформаційна Агенція. Також читайте нас у Facebook Погляд Київщина і дивіться на YouTube.