Українські культурні інституції згадують Леся Курбаса до дня народження режисера
Цього дня у Самборі на Львівщині народився український режисер та теоретик театру ЛЕСЬ КУРБАС (1887-1937). Заснований ним експериментальний театр «Березіль» у 1920-х роках не лише виховав нове покоління режисерів і акторів, але фундаментально вплинув на становлення та подальший розвиток українського кінематографу.
Однією з улюблених фраз Курбаса була така: «Мистецтво повинно народжуватись легко. Це як політ. Подумав про щось хороше, відкрив очі, вдихнув повними грудьми – і злетів…».
А за словами Андрія Макаренка Курбас неодноразово казав:
«Тисячу разів доцільніше дряпатися на Говерлу і зриватися з неї, доцільніше потовктися при цьому як слід, але таки видряпатися не неї, ніж повзати на низах». Курбас як ніхто інший розумів правдивість цих слів, бо сам таких «Говерл» за своє життя здолав чимало".
У Києві, очолюючи Молодий театр, Лесь Курбас тісно співпрацював із Анатолем Петрицьким. Художник створював свою знамениту "стопортретну" серію - низку портретів української творчої інтелігенції 1920–1930-х років, перед самим спалахом терору, що обернеться Розстріляним Відродженням, то намалював і портрет Леся Курбаса. На жаль, оригінал роботи, як і багато інших портретів, не зберігся, ми знаємо її з репродукції.
Пізніше Анатоль Петрицький так згадував про видатного режисера: "Курбаса я знав з перших днів, коли він з'явився на нашій Україні. - Я з ним дружив, сварився, любив його, інколи ненавидів так, як і він мене. Жив він скромно, так, як і всі ми тоді жили. Його друзями були книги, багато книг.
Курбас, цей новатор українського театру, українського мистецтва, зробив так багато, як ніхто не зробив! Адже ми не мали нічого, крім побутового театру".
Петрицький зобразив Курбаса серед книг, адже ерудиція й інтелігентність режисера були добре відомі сучасникам.
Актор театру "Березіль" Йосип Гірняк згадував: "Всі... високо цінували Курбасову ерудицію не тільки в театральних справах, його знання грецької та латинської мов давало йому змогу читати в оригіналах філософів і письменників тієї доби. Крім слов'янських мов, знав німецьку, французьку, англійську і норвезьку мови... Його філософський склад мислення і багата ерудиція часто забігали далеко вперед від можливостей слухачів... в час гострих дискусій, за ораторським пюпітром, у суперечках із противником він був блискучим і безпощадним оратором. Тоді мова його була ясна, чітка і гостра, мов лезо ножа".
Як зазначає Довженко-Центр : Dovzhenko Centre однією з найгучніших постановок «Березоля» стала вистава «Джиммі Гіґґінз», у якій Лесь Курбас уперше використав кіно як частину сценічної реальності: на вітрило-екран проектувалися хроніка Першої світової війни та кінокадри, що відображали внутрішні переживання, сни й страхи героїв.
У 1924-1925 роках Лесь Курбас на запрошення ВУФКУ створює кілька фільмів – «Макдональд», «Сон Товстопузенка», «Вендета», «Арсенальці») – їх показують у кінотеатрах у рамках кіножурналу «Маховик» (жоден із фільмів, на жаль, не зберігся).
Слідом за ним із «Березолю» на ВУФКУ приходять працювати режисери – Фавст Лопатинський, Ханан Шмаїн, Олександр Перегуда, Борис Тягно, Павло Долина, актори – Амвросій Бучма, Наталія Ужвій, Петро Масоха, Семен Свашенко, Зінаїда Пігулович, Степан Шагайда, Лесь Подорожній та інші.
В 1933 році Курбаса усунули від керівництва «Березолем». Відчуваючи загрозливість ситуації, режисер переїхав до Росії та влаштувався працювати в одному з московських театрів, але того ж року його заарештовують і відправляють у виправні табори строком на п’ять років.
На засланні режисер не припиняв творчої діяльності – ставить близько десяти п’єс, але в 1937 році його розстрілюють на Соловках в урочищі Сандармох.
Важко навіть уявити, скільки він устиг за свої 50 років. І скільки б ще зробив, якби не поліг від чекістської кулі у карельському Сандармосі. Курбас уперше на українській сцені поставив вистави «У пущі» Лесі Українки, «Цар Едіп» Софокла (обидві – 1918), «Макбет» В. Шекспіра (1920), «Народний Малахій» (1928), «Мина Мазайло», (1929) «Маклена Граса» (1933); сам грав, перекладав з німецької (переважно драми), навчав (і вивчив) цілу плеяду «березольців».