Україна вперше візьме участь у чемпіонаті з майстерності водіння трамваїв European Tramdriver Championship — 2020

У чемпіонаті змагатимуться 25 команд з усієї Європи. Нашу країну представлятимуть Олена Кравець та Василь Галів — водії трамвайного депо імені Шевченка, яке обслуговує Борщагівську лінію швидкісного трамвая.

9 Чемпіонат Європи з майстерності водіння трамваїв цьогоріч відбудеться 9 травня у Румунії в місті Орадя.

Про це розповідає "Уикенд".

Олена Кравець

— Моя мама працює водієм трамвая близько пʼяти років. Я була у декретній відпустці, і вона запропонувала вивчитися на цю професію. Я відмовлялася, а вона наполягала, мовляв, зайвим не буде і мені сподобається. То я й пішла, працюю вже два роки. І справді сподобалося так, що тепер не поміняю цю роботу ні на що.

Одразу після навчання я прийшла одразу працювати на швидкісний трамвай, зараз працюю на маршруті №1. Швидкісний трамвай складніший від інших: більше пасажирів і менше часу. Дуже щільний графік: якщо на одну хвилинку затримаєшся на станції — за тобою вже два вагони стоїть. Немає ні права, ні часу на помилку. На швидкісну лінію зазвичай ставлять досвідчених водіїв, а молодь не дуже, бо потрібно бути зібраним та висококваліфікованим. Туди не беруть тих, хто щойно закінчив навчання. Тільки чотирьох людей разом зі мною узяли, це був експеримент.

Мені подобається водити таку здорову машину, працювати у хорошому колективі, люблю дорогу, спілкування. Подобається, коли я підʼїжджаю до зупинки, і всі на мене дивляться.

Найбільш люблю водити наш «Електрон» львівського виробництва. У Києві їх небагато, і більшість водіїв не дуже поважають цей трамвай, певно тому, що він найдовший з усіх, які в нас є.

Вдосконалювати свою майстерність як водій трамвай можна тільки постійно кермуючи. Якщо я більше 45 днів не керую трамваєм — у відпустці, на лікарняному — маю пройти стажування, освіжити майстерність. І це обовʼязково. Все забувається, зникає потрібна реакція. Коли їздиш щодня, постійно вдосконалюєшся. От у нас відремонтували колії — перший день їдеш і не знаєш, як вести, наче наосліп. Як їдеш пʼятий день — знаєш вже кожний стик.

Василь Галів

— Водієм трамвая працюю з 2014 року. Я завжди захоплювався залізницею. Якось був у пошуках роботи, сидів на зупинці, підʼїхав трамвай, за кермом якого була старенька бабуся у хусточці. Тоді ще не було гарних нових вагонів, а вона кермувала «Коброю» — красиві, жовті, найліпші на той час. І подумав собі — хіба я не зможу стати водієм? Через два тижні пішов до директора депо, і він мене направив на курси. Про свій вибір жодного разу не пожалкував.

Найскладніше у цій роботі —прокидатись зранку (зміни починаються до пʼятої ранку, — ред.). Цікавих моментів дуже багато: постійно нові враження та знайомства, ранковий пейзаж, який спостерігаю з кабіни.

Зараз працюю на маршрутах №1 і №3. Ще працював на другому, він був улюблений — ходить тільки по Борщагівці, робить маленьке коло, тож у перервах можна довше відпочити.

Найбільше люблю водити Pesa, просто відпочиваю на ньому, дуже комфортно, усе під рукою.

Про змагання
Олена:

— У нас конкурси майстерності водіїв трамваїв (Олена двічі ставала тріумфаторкою Всеукраїнського конкурсу професійної майстерності водіїв трамваїв, — ред.) складаються з трьох етапів. Перший — іспит на знання правил дорожнього руху, інструкція водія, охорона праці, медицина. Другий — приймання рухомого складу. Третій — водіння: їздимо на території депо, нас оцінюють за певними критеріями. Найважливіше — час, за який виконуються всі завдання. Є різні завдання, наприклад, екстрене гальмування — розганяємо до потрібної швидкості, яку маємо відчувати, а не дивитися на спідометрі, і гальмуємо. Вимірюється, скільки часу було витрачено і відстань. Все має практичну основу, бо ми працюємо на лінії, де машини, люди можуть зʼявитися зненацька, і ми маємо на це зреагувати, щоб не було біди.

Подібне буде і на європейському конкурсі: закривають спідометр, дають завдання розігнатися до певної швидкості, заміряють спеціальними пристроями, наскільки точно водій виконав завдання. Я вже передивилася в інтернеті, як проходили ці конкурси. Найбільше чекаю гру у боулінг трамваєм. Цей обовʼязковий конкурс відбувається щороку. Ставлять на колії велику гумову кулю, а попереду — кеглі. Завдання водія — розігнати трамвай, вдарити кулю, щоб вона збила максимальну кількість кеглів. Але відстань до них невелика, тому треба встигнути загальмувати трамвай, щоб він не доїхав до кеглів, бо тоді не зараховують результат.

Приклад трамвайного боулінгу

Василь:

— Кілька разів брав участь у деповському конкурсі водіїв, посідав друге та перше місця, на міському між трьома депо став третім і виграв путівку до Єгипту. Такі конкурси проходять щороку, на них беруть участь молоді водії — з невеликим стажем. На перший конкурс беруть після пів року роботи. Є три класи водіїв трамваїв: третій — початковий, другий — з певним стажем, перший — більш досвідчений, який вже має право викладати. У мене перший клас, і тому в деповських та міських конкурсах два роки не беру участь — як водію-наставнику вже не можна. Змагання так і називаються: Конкурс молодого водія. Олена має другий клас. Для тих, хто має більший досвід, таких конкурсів нема, хоча було б цікаво подивитися та взяти участь.

Олена:

— Колектив по-різному ставиться до нашої участі у конкурсі. Деякі питають — а чому не я поїду на конкурс? А я не знаю! Це Київпастранс визначив майбутніх учасників, нас тільки повідомили. Коли мені сказали, подумала, жартують. Виявилося, що ні.

З Василем дружимо. На конкурсі виступатимемо в парі. Кожна пара представляє країну, а не окремо себе. Та на якому трамваї там будемо їздити — поки невідомо.

Василь:

— Тренуємось, виконуючи завдання по деповському конкурсу: набір швидкості без спідометра, аварійна зупинка, проїзд спецчастин — перевід стрілки, переїзд Т-подібного перехрестя.

Звісно, перед міжнародним конкурсом переглядаю відео з попередніх змагань. Але подивитися — це одне, а безпосередньо брати участь — зовсім інше. Там будуть люди з досвідом у змаганнях, які вже добре знають, до чого готуватися. Навіть після наших конкурсів можу сказати, що вперше — найскладніше, а потім легше, морально готовий, знаєш, як це проходить.

Про київський трамвай
Олена:

— Недавно відремонтували дорожнє полотно від станції Генерала Потапова майже до вулиці Зодчих. Водити стало значно приємніше: не трясе, нема обмежень по швидкості, помітно, що це якісне покриття. Особливо відчувається, коли їдеш на нових вагонах. Вони чутливі до старих колій, ті не підходять для нового рухомого складу. Нові вагони — для нових колій, нових технологій. До цього були повідомлення, що трамваї сходили з колій. Це не через те, що вагони погані, а через те, що вони не пристосовані до старих колій.

Київському трамваю не вистачає дисципліни пасажирів. Вони дивуються, коли дізнаються, що є правила поведінки у громадському транспорті. Моя пʼятирічна донька знає, що можна робити, що ні. А дорослі люди часто не знають, не поважають, поводяться некультурно: смітять, грубіянять, ламають.

Люблю веселих та чемних пасажирів. Щоранку, коли виходжу на зміну, зустрічаю одних і тих самих пасажирів. Вони вже вітаються, приязно спілкуються зі мною, і це дуже тішить.

Василь:

— Коли їду з іншим водієм, звертаю увагу на те, як він кермує. Добрий водій — в якого не відчуваєш, як їдеш, лишень чуєш, як двері відчиняються та зачиняються. Якщо трамвай рухається ривками, то водій не вміє гарно їздити. Так, постійно буває, що думаю: тут би я їхав інакше.

Олена:

Найбільше зауваження, як на мене — що витрачають багато електроенергії. Це залежить від манери їзди на перегоні — скільки разів на перегоні від зупинки до зупинки натискаєш на «газ». В основному тиснеться раз, а деякі і по пʼять разів роблять.

Василь:

Столичному трамваю бракує вдячних пасажирів. Технічних моментів багато, але вони несуттєві, невиховані пасажири значно більше псують настрій. Один з болючих моментів — це оплата проїзду. Коли продаєш талон, відволікаєшся від безпеки руху. Стараємося продавати на зупинках, але не завжди виходить. Поки введення електронного квитка не полегшило завдання: більшість про нього не знає, виникає багато питань до його роботи, хтось не довіряє системі, боїться та купляє паперовий квиток, який можна предʼявити

Дуже приємно, що з повідомленням про конкурс соцмережах у коментарях нас підтримують, бажають перемоги. І ми постараємося виступити добре.