Симон Петлюра у Фастові: подробиці відомого історичного фото

Мабуть багатьом фастівчанам відоме історичне фото приїзду Симона Петлюри до Фастова, 100 років тому, 29 серпня 1919 року.

Фастівський історик та краєзнавець Едуард Мондзелевський розповів про подробиці цієї історичної події та причину приїзду штабного пересувного вагону Симона Петлюри до Фастова, про яку майже ніхто не знає.

За словами Едуарда Мондзелевського, Головний отаман приїхав до Фастова для зустрічі з командувачем групи Української Галицької Армії Антоном Кравсом для обговорення фронтового становища і остаточного затвердження плану наступу на Київ, що був тоді ще під більшовиками (дивіться нижче схему наступу).

Після цього він відбув до Глевахи ближче до зони бойових дій. 30 серпня 1919 року він прибув до захопленого українськими військами Києва, але невдовзі був змушений від'їхати до Боярки і Козятина.

Згодом галицький командир опише цю зустріч, цікаве місце в якій займало обговорення попереднього інциденту з російськими білогвардійцями полковника Бєлогорцева - командувача 2-гої Терської козачої пластунської бригади. Інцидент з білогвардійцем, над яким Симон Петлюра і Антон Кравс добряче насміялися, відбувся 28 серпня 1919 року у Рокитному на станції.

Нижче наводимо фрагмент з книги спогадів Антона Кравса під назвою «За українську справу», в якій описується те, як російські білогвардійці сприймали тоді незалежну Українську Народну Республіку (цитаємо мовою оригіналу):

«Наші козаки зупинили броневий потяг «южной армії». З бронепотягу, протестуючи, вискочив комендант його, звичайний корнет з золотими погонами.

• Кто меня остановіл?
• Ми.
• А кто вы такіє?
• Козаки українського війська.
• Кто вами командует?
• Отаман Петлюра.
• Ми вас не вызнайом, вы ізменніки. Вы должны исполнять прикази командующаго Южной Арміей…

Наші козаки досить ввічливо одповіли:

• У нас мається своя Влада Української Республіки і ніяких южних армій ми не знаєм.
• Ну, знаете, я не могу разговаривать с бандами, мне нужно ехать на Фастов.
• Ми вас не пустимо.
• Но я сілою праеду.
• Ми вас обеззброїм.
• У меня есть кавалерія.
• А у нас кіннота.
• За мной ідет целий корпус южной армії.
• А за нами стоїть корпус галичан.
• А разве у вас есть галічане?
• Так.
• Попросите сюда галіцкаго офіцера.
• Гаразд.

Козаки покликали галицького старшину.

• З ким маю пошану вести розмову?
• Я офіцер Южной Армії.
• А я старшина Української Армії.
• Какой ето Украіни?
• Соборної України.
• А разве есть такая?
• Так.

Корнет замислився трохи, але ж не надовго, бо мабуть, бідний, ще не навчився думать.

• Все ж я поеду до Фастова.
• Не можна.
• Я сілою.
• Обезброїм…

Головний отаман сказав на те:

• Я пущу на них Ангела і Зеленого.

Після того сів до свого сальонованого вагону і від’їхав.

Можемо побачити, що за 100 років практично нічого не змінилось – таке ж саме ставлення до України імперської, хижої Росії Путіна і сьогодні. Роки минають, але, як бачимо, Росія не змінюється - якою б вона не була: червоною чи білою.

Фотоілюстрації Едуарда Мондзелевського.