Столичний історик розповів про студентське життя Києва на межі 18-го та 19-го століть
Дослідник історії Києва, журналіст та літератор Михайло Кальницький, розповів кілька фактів про те, яким було і чим жило столичне студентство кінця XIX - початку ХХ століття.
В університетах Києва, як і зараз, на бюджетне навчання брали за результатами вступних випробувань.
Кількість вузів нинішнього Києва обчислюється кількома десятками. Мало хто зуміє їх усі назвати по пам'яті. Тим часом ще на початку минулого століття зробити це було досить легко, оскільки вищі навчальні заклади Києва в ту пору можна було перерахувати по пальцях.
Філантропи засновували додаткові стипендії, опікали нужденних студентів.
Царська Росія не мала конституції, яка гарантує всім підданим право на освіту. Навчання у вищій школі, як правило, було платним. Розмір плати за слухання лекцій не можна назвати непомірним. Скажімо, в Університеті святого Володимира на початок занять і аж ніяк не пізніше за 1 жовтня, студенти зобов'язані були заплатити 25 рублів за перше півріччя на користь університету і ще деяку суму за той же термін в якості гонорару викладачам за лекції (гонорар залежав від кількості студентів на даній спеціальності).
Жандармського генерала турбував той факт, що позбавлені можливості вчитися у вузах євреї йшли у революціонери.
При вступі до вищих навчальних закладів у особливому статусі перебували абітурієнти-євреї. З 1887 року діяла так звана процентна норма, згідно якої для Києва кількість євреїв в підвідомчому державі навчальному закладі не могло перевищувати п'яти відсотків від загального числа вакансій. Єврейській молоді, яка наполегливо прагнула до знань, доводилося стикатися з гострою нестачею місць в гімназіях та університетах. Це ставало живильним середовищем для корупції, на яку звернув увагу навіть начальник Київського губернського жандармського управління генерал Василь Новицький.