«Репресована археологія»: виставка розповідає про відомого дослідника Київщини
120-річчю від дня народження Теодосія Мовчанівського – ученого, який проводив розкопки Райковецького городища, Вишгорода, села Городськ на Житомирщині, території Десятинної церкви в Києві та інших об’єктів, присвячена виставка «Доля науковця у горнилі Великого терору», яка відкрилася 27 грудня у Національному музеї історії України
Саме Теодосій Мовчанівський (1899 – 1938рр.) сформував систему наукової фіксації розкопочного процесу, в тому числі ввів польові щоденники за певною схемою. Він досліджував території розкопок широкими площами, з пошаровим зняттям об’єктів та знахідок. На його рахунку – немало розкопок непересічних об’єктів: Райковецького городища, Вишгорода, с. Городськ на Житомирщині, території Десятинної церкви в Києві тощо. І, можливо, було б ще більше, і, можливо, унікальних знахідок було б ще більше, але історія не знає умовного способу: репресивна радянська машина не дала на це шансів, знищивши видатного українського вченого-археолога, краєзнавця, музейника.
З життям і дослідженнями Теодосія Миколайовича Мовчанівського нині можна ознайомитись, відвідавши виставку, присвячену 120-річчя від дня народження «Доля науковця у горнилі Великого терору» із серії «Репресована археологія». Виставка експонується у Національному музеї історії України за адресою м. Київ, вул. Володимирська, 2.
«На виставці представлено речі з Райковецького городища, багатошарової пам’ятки Плисків- Чернявка, з Вишгорода та Києва. Це майже 200 предметів з цікавої і значної за обсягом (близько 20 тисяч одиниць зберігання) колекції матеріалів з розкопок Теодосія Мовчанівського, яка зберігається у фондах НМІУ. Також у вітринах знайшли своє місце оригінальні документи Мовчанівського (відкритий лист на розкопки, машинопис роботи «Райковецьке феодальне городище», польовий щоденник) з Наукового Архіву Інституту археології НАН України», повідомляє НМІУ.
Виставка отримує схвильовані відгуки, в тому числі від фахівців – істориків, археологів. Кандидат історичних наук, учений секретар Інституту археології Ольга Манігда зазначила на своїй Фейсбук-сторінці: «Подія, про яку йде мова теж знаходиться від нас у певному сенсі «через дорогу». Через дорогу від двох режимів, від життя і страти, від надій і реальності. Перша виставка з серії «Репресована археологія» дуже чуттєва. Людяна і близька. Завжди здається, що трохи нечесно дивитися на дати документів, плани на розкопки, машинописні тексти датовані 1939-м, бо ти ж знаєш, що далі буде і це так необачно не думати про близьке страшне майбутнє.це щастя людини – жити у 1939-му днем сьогоднішнім, писати книжку, замальовувати знахідки, чекати на Відкритий лист. І що для знищеного життя означає прощення? Всього лише те, що ти приймаєш те, що твоє життя зруйнували і погоджуєшся з цим шрамом жити далі. Ти не мусиш примиритися з цим, не мусиш бути чемним з режимом, людьми, часом. І сьогодні ми живемо від цього часу «через дорогу». Ми маємо можливість будувати плани на розкопки, писати щоденники і замальовувати знахідки трохи здогадуючись про те, що завтра все ж настане, але треба якомога більше робити все сьогодні. «Репресована археологія» сильно налаштовує на те, щоб жити зараз».
Фото з відкритих інтернет-ресурсів