Проєкт «І на оновленій Землі...»: символізм втрат і відновлення

«У пожежі, що спалахнула внаслідок обстрілу, частина унікальних полотен була втрачена.

Нас ця новина дуже схвилювала, адже Вишгородський історико-культурний заповідник опікується моніторингом стану пам’яток історії, мистецтва, археології.

Після деокупації цих територій за підтримки Вишгородської районної ради та Вишгородської військової адміністрації ми разом з керівниками національних музеїв, архівних установ, представниками влади здійснили в Іванківський край експедицію, побували в Іванкові та Обуховичах.

Зокрема, з’ясували, що в Обуховичах зазнали руйнації бібліотека, будинок культури та музей ткацтва, відкриття якого було ініційоване Ганною Верес.

Твори мисткині, як і інших відомих ткаль Іванківщини, викрадено або пошкоджено. Дізнавшись, що твори Ганни Верес, окрім знищених в Іванківському  історико-краєзнавчому музеї, знаходяться в низці інших музейних закладів, було вирішено представити наслідки знищення нашої культурно-мистецької спадщини крізь призму робіт Ганни Верес.

Таким чином, за результатами експедиції виникла ідея створити проєкт, який би не лише презентував творчість Ганни Верес, а й показав суспільству важливість збереження культурної спадщини, а також значення руйнувань, яких зазнала українська культура внаслідок війни. Про ці знищення треба казати всьому світові».

«Якщо не зробимо культурні банки даних, то у нас не буде тієї основи, з якою будемо йти далі. Для  мене особисто цей проєкт – привертання уваги саме до цього аспекта. Це в проєкті «І на оновленій Землі...» ключове. І ще одне.

Йде війна і ми маємо продемонструвати ворогу, що ми живемо,  що ми пам’ятаємо  тих людей, які розбудовували нашу державу.

Ганна Верес – це дуже важлива постать, про яку в медійному просторі було незаслужено забуто. Маємо повертати світу забуті імена.

Ця виставка виконана в  сучасному форматі, і я точно знаю, що ми можемо зацікавити суспільство. Цей проєкт за п’ятибальною шкалою заслуговує на шість.

«Мені дуже приємно, що ми долучилися до цього проєкту ще й тому, що наш музей допомагає збирати за кордоном кошти на відновлення музею в Іванкові.

Ми влаштовуємо фотовиставки робіт Марії Примаченко за кордоном.

Зокрема, зараз відкрилась виставка в Делі, де мовою мистецтва ми нагадуємо про те, що таке війна, і як в Україні знищується культурна спадщина.

Мовою творчості Ганни Верес ми також можемо розказати про війну. Останнім часом Ганну Верес мало згадують.

А тим часом у нашому музеї є 59 робіт Ганни Верес, є роботи її матері і її доньок. Це родина, яка створювала творчі шедеври – яскраві, багатомовні і виразні.

У нас немало забутих імен, і їх треба повертати і українському суспільству, і людству загалом Адже зараз завдання культурного фронту – не тільки зберігати культурну спадщину, а й популяризувати її, демонструвати унікальність української нації, а також привертати увагу суспільства до музейних закладів, де зберігаються історико-культурні скарби».

«Предмети, які зберігаються у  Національному музеї Тараса Шевченка, давно не експонувалися.

Тим часом вони у нашій експозиції виглядають так святково і ошатно! Не можу не зауважити також, що серед представлених предметів з Обуховицького музею ткацтва  є й пошкоджені, забруднені ворогом: це те, що музейники дуже важко переживають.

Але і в цих рушниках все одно відчуваються потужна  енергетика, бо в них закладено давнє мистецтво нашої землі.

Ця виставка модерна, тут закладено багато аспектів – і науковий, і емоційний… Експонати також  також будуть оцифровані і виставка діятиме в онлайні. Важливість цього проєкту щодо його глибини ще й у тому, що до проєкту долучилась Державна архівна служба, низка державних архівів, які надали дуже важливі документи щодо роду Пособчук-Верес.

«Уже не вперше ми переконуємось, наскільки директор заповідника Влада Литовченко і весь колектив прагнуть бути на плаву в сучасному світі.

Всі проекти ВІКЗ націлені на те, щоб донести до жителів Вишгородського району, Київської області, всієї України інформацію про ті надбання, які має наша земля, і які варто презентувати світовій спільноті.

«І на оновленій Землі...» - дуже цікавий проєкт, який дає можливість побачити, скільки всього неординарного має наша країна у культурному плані. Сподіваюсь, що наш співпраця міцнішатиме, і далі будуть інші цікаві проєкти…

Я дуже вірю, що сьогоднішня непроста ситуація спонукатиме всіх цінувати ті культурні надбання, які у нас є.

«Коли береться за справу людина така фахова, авторитетна, медійно впізнавана, як Влада Литовченко, яка вже реалізувала низку цікавих проєктів – такі проєкти приречені на успіх.

Із невеликих проєктів, як з намистинок, виростає один великий проєкт зі збереження української культурної спадщини – як матеріальної, так і нематеріальної.

У мене таке враження, що зараз нам життя дало черговий шанс, який було втрачено у 1991 році. Оцей процес самоідентифікації в Україні не припиняється приблизно чотири століття.

Нині держава недостатньо уваги приділяє культурі, культурним інституціям, і я дуже сподіваюсь, що завдяки таким проектам, як «І на оновленій Землі...» буде привернута  увага до культурних процесів.

Адже ми формуємо світосприйняття українців, ми ті, хто допомагає українцям у процесі самоідентифіації.

Війна – це велике горе, але це й новий шанс для країни на створення справжної незалежної держави. Таких непересічних митців, як Ганна Верес, Марія Примаченко, Параска Горицвіт у нас немало в кожному селі.

Ми  - унікальна нація. І на прикладі Ганни Верес у цьому проєкті ми повинні показати велич і значимість усього нашого народу».

 «А ще ви змогли об’єднати в цьому проєкті живих носіїв, як представляють тут культуру, з якої вийшла Ганна Верес. Здається, що і нематеріальна культурна спадщина, і традиційні зразки народного мистецтва – щось застаріле, а насправді – це дуже сучасне, живе, те, що ми самі уособлюємо. 

Згадую слова мого колеги з Норвегії, директора музею ремесел:  немає перерваної традиції, немає перерваної культури – ми просто не знаємо про неї, не доклали зусиль, щоб підтримати її або дослідити.

Цей проєкт спрямований на те, що  поруч із тими жахливими втратами, які поніс музей під час війни, окупації, поруч із тим, що втрачено чи пошкоджено, ми говоримо про надію, про те, що ми можемо продовжувати, розвивати.

Я сподіваюсь, що зусиллями Влади Литовченко і тієї команди, яку вона змогла об’єднати, за результатами проєкту ще й наш національний перелік нематеріальної культурної спадщини поповниться таким елементом, як ткацтво, яке представляє родина Верес».

«З початку повномасштабного вторгнення росії в Україну наш благодійний фонд надавав гуманітарну допомогу. У ЗМІ багато говорилось про втрати у Бучі, Гостомел, Ірпені, а про Іванків, Полісся, які також несли втрати, ми чомусь мало чули.

Після деокупації територій Вишгородського району ми з заступником голови Вишгородської районної ради Ігором Мадяром побували, зокрема, в Іванківській ТГ, і були шоковані побаченим. Побачили вщент зруйновані села, зруйновані життя і долі.

Ми розуміли, що зараз гостро стоїть питання – де жити людям, які втратили своє житло, і не хочуть покидати своєї землі. Декого прихистили сусіди, дехто досі живе у наметах…

В Іванківській громаді повністю зруйновано 452 будинки і 380 зазнали значних руйнувань. Ми шукаємо волонтерів,  які допоможуть  розбирати зруйновані будинки і партнерів-благодійників, які допоможуть відбудувати.

Тому виникла ідея зробити фотопроєкт «В ім’я життя» - руйновані будинки, зруйновані автівки тощо, і таким чином привернути увагу громадськості до цієї проблеми, щоб нас побачив і почув світ, і, можливо, нам допоможуть.

«Народну мудрість все наші пращури полишили у тих орнаментах, символах, якими пронизані практично всі предмети побуту, зокрема, ткані, котрі здавна були у кожній  хаті. Мати ткала долю для своєї родини, для своєї країни.

А матриця царської імперії, Радянського Союзу вимивала з нашої свідомості справжню силу. І ми багато чого забули. Т

ому я як дизайнер поставила за мету – дати ключі, дати підказки, щоб люди прийшли і розгадали той код, ту мову, яка  закодована пращурами в рушниках.

Я вважаю, що це буде найцікавішою інтригою – не подивитись на рушники, а спробувати прочитати їх духовним зором.

«Фундаментом навчання в нашій академії є саме збереження, дослідження національної культурно-духовної спадщини українського народу, його унікальності і ідентичності.

Саме наша культура є оплотом безпеки національної державності, захистом перед тими страшними подіями, які відбуваються.

Тому для нас  надзвичайно важливо об’єднуватися навколо цих ідей і берегти, вивчати, досліджувати культурну спадщину.

Аде культура і мистецтво є стратегічними для нас сьогодні. Студентів нашої академії ми спрямовуємо на вивчення народних традицій, адже місія нашого навчального закладу – формування основ нашої української ідентичності, яка закладена в культурі, зокрема, і в творчості Ганни Верес.