Основоположник літературного жанру усмішки
Сьогодні, 13 листопада, виповнюється 130 років від дня народження українського письменника-сатирика, гумориста та новеліста Остапа Вишні
Павло Губенко Вперше підписав псевдонімом Остап Вишня свій твір — усмішку «Чудака, їй-богу» в 1921 році. А все своє письменницьке життя він прагнув жити й творити з гумором, то ж і став основоположником жанру усмішки."Пошли мені, доле, уміння, таланту, чого хочеш, – тільки щоб я хоч що-небудь зробив таке, щоб народ мій усміхнувся! Щоб хоч не на повні груди, а щоб хоч одна зморшка його трудового, задумливого лиця, щоб хоч одна зморшка ота розгладилася! Щоб очі мого народу, коли вони часом печальні та сумом оповиті, – щоб вони хоч отакуньким шматочком радості засвітилися. І коли за всю мою роботу, за все те тяжке, що пережив я, мені пощастило хоч разочок, хоч на хвильку, на мить розгладити зморшки на чолі народу мого, весело заіскрити сумні його очі, – ніякого більше "гонорару" мені не треба", – написав Остап Вишня у творі "Думи мої, думи мої (уривки зі щоденника)" у 1948 р. І це вже було після того, як він зазнав репресій від тодішньої радянської влади, які все ж не знищили у письменника його гумористичного характеру.
Втім, у Губенків, вочевидь, гумор був закладений генетично. Адже з сільської родини двоє братів стали письменниками-гумористами, і обидва писали під псевдонімами: Павло (Остап Вишня) і Василь (Василь Чечвянский)
ДОВІДКА. Життя в Остапа Вишні – Павла Михайловича Губенка (1889-1956) було багатим на життєві зигзаги. Народився він 13 листопада 1889р. у с. Грунь Полтаської губернії (тепер Сумщина). «У мене не було жодного сумніву, що я народився, хоч і під час мого появлення на світ білий і потім – років, мабуть, із десять підряд – мати казали, що мене витягли з колодязя, коли напували корову Оришку…», – з гумором писаві він у творі «Моя автобіографія». Закінчив двокласну Заньковецьку школу і Київську військово-фельдшерську школу. То ж спочтаку працював фельдшером у Київській залізничній лікарні. А в 1917 р. вступив на історико-філологічний факультет Київського університету. Перший свій фейлетон «Демократичні реформи Денікіна» опублікував у 1919р. за підписом Павло Грунський. Працював у газеті «Селянська правда» та у журналі «Червоний перець». Після розпуску ВАПЛІТЕ стає одним з організаторів «Політфронту». У 1933р. Письменника арештували і звинуватили тероризмі і контрреволюційній діяльності. 1933-1943р. Він перебував на засланні в Ухто-Печорському таборі. Першим твором після засланнястала «Зенітка» – у 1944р., коли тривала Друга Світова війна. Реабілітації письменнику довелося чекати довгі роуи –його реабілітовано у 1955р. Працював у журналі «Перець». Помер 28 вересня 1956р. Автор багатьох творів, найвідомішими і найпоширенішимиє «Вишневі усмішки», які поділяються на кілька циклів: «Вишневі усмішки сільські», «Вишневі усмішки кримські», «Вишневі усмішки театральні» , «Вишневі усмішки закордонні» тощо.
«Він світив, як сонце, до нього люди тяглися, як до сонця. Він умів гриміти, як грім, і того грому боялись усі плазуни й негідники», таке висловився про непересічну особистість Остапа Вишні Максим Рильський. А про його творчість він відгукнувся так: «Автор «Усмішок» — дуже своєрідний художник. Його манеру не сплутаєш ні з чиєю. Можна і треба вчитись у нього творчого ставлення до життя, але марна річ — наслідувати його».
Джерела: Вікіпедія, ukrclassic, PEN Ukraine
Фото з відкритих інтернет-ресурсів