Ольга Василевська-Смаглюк: Сто днів війни
Сто днів війни.
Бабусі самостійно демілітаризовують свої городи. Акуратно складають в пакетик ознаки російського вторгнення та здають саперам.
Сто ночей війни.
Гром та блискавки змушують прокидатися і бігти в укриття.
Спати не в піжамі, а спортивному костюмі. Обіймати не тільки дітей, а й тривожну валізку. А замість кулона з сапфіром — жетон з прізвищем та групою крові, люб’язно подарований тепер уже друзями.
Сто діб війни.
Замість спортивного тренування, піші прогулянки розбитими селами.
Ти вже знаєш, скільки газоблоку та шиферу вміщається в 5тонник, де взяти все це дешевше, та як забезпечити безперервне постачання палива для підрозділів.
Витрачаєш не на плаття та туфлі в весняний гардероб, а на літні берци та броніки на нуль. Можеш відрізнити 4 рівень захисту від 3го, майже як раніше Дольчегабанну від Гуччі.
2400 годин війни.
Телефон дзвонить щоп’ять хвилин, а розмови стали коротшими та прицільними як Zeiss.
Волосся стало коротшим, дні довшими, новини одноманітнішими.
Сирени постійними. Чужі люди — ріднішими, ніби ці 2400 годин почалися з самого твого народження. Рідні місця стали не твоїми. Почуття безпеки зникло, здається, назавжди.
Сто днів війни поділили на чорне та біле, своїх та чужих, «до» і «під час». Цікаво, що відчуватимемо «після»?
Першоджерело за посиланням.
На цій сторінці представлені насамперед думки автора, які можуть не збігатися з позицією редакції інформагенції "Погляд".
Ми публікуємо авторські матеріали передусім заради дискусії щодо важливих питань, бо віримо в силу громадянського суспільства і публічного діалогу.
Якщо вам є чим поділитися, чекаємо на ваші дописи. Пишіть!
Щоб першими дізнаватися про останні події Київщини, України та світу – переходьте і підписуйтесь на наш Telegram-канал Погляд Київщина – Інформаційна Агенція. Також читайте нас у Facebook Погляд Київщина і дивіться на YouTube.