Ольга Маслова: Невизначеність як зброя масового ураження
Додатково "пощастило" й тому, що перед цим був час коронавірусної невизначеності і ми зайшли в фазу повномасштабного вторгнення вже дещо поплавленими.
І, як не дивно, глобальні невизначеності подолати може бути навіть легше – комусь допомагає мантра "не думати про те, на що не можеш вплинути", комусь меми чи щекавицький двіж.
А от із локальними невизначеностями, особливо якщо вони накопичуються та сильно перевищують звичайний побутовий рівень невизначеності, мозку багатьох людей впоратись важко.
Як спланувати маршрут з урахуванням обстрілів (щоправда Укрзалізниця досі більш надійна ніж дойчебан, якому не заважають ракети), як провести онлайн-івент, коли світла немає то в лектора, то в слухачів, то у всіх повітряна тривога, як закінчити зустріч з урахуванням комендантської години, як взагалі мати горизонт планування більше ніж одна доба?
Повторюсь, на тлі загибелі й поранень наших співвітчизників та жахливих руйнувань, звісно, зміна маршруту чи перенесення зустрічі – дрібниця, але не можна ігнорувати її повільний накопичувально-деструктивний вплив навіть на тих, кому пощастило не постраждати фізично.
Не обходиться у сприйнятті невизначеності і без індивідуальних відмінностей. Когось на певному етапі це може навіть "драйвити", але ті, хто схильний до тривожності та "самонакручування" можуть відчувати погіршення стану.
Особливо страждають "контрол-фріки" та всі, хто звик до планування своїх активностей.
Знання про те, що така заплутана невизначеність є також побічною метою дій ворога, мотивує подумати, що з цим станом можна робити?
Пробувати створювати ілюзію контролю: не відмовлятись від тих звичок, на які безпосередньо не впливають пролітаючі над містом "мопеди" та ракети, по можливості заземлюватись та сприймати різні сенсорні стимули, при плануванні одразу враховувати різні варіанти (декому допомагає доведення до абсурду і прокручування одразу найгірших сценаріїв, тоді створюється враження, що врахували все і навіть більше, але для декого така стратегія навпаки шкідлива, бо відкриває простір для більшої тривожності), ну і звісно поспілкуватись із психологом чи психотерапевтом, якщо маєте такого у доступі.
Прикріплена картинка надто ванільна для наших часів, однак якщо вдається застосувати хоч щось із зазначених пунктів – це вже супер.
Щоб зрозуміти що саме коїться з мозком у стані невизначеності пропоную почитати повноцінні наукові роботи:
В першу чергу ось цю, адже в ній реакції мозку та взагалі поняття стресу, невизначеності та прийняття рішень на рівні організму цікаво подані: Achim Peters, Bruce S. McEwen, Karl Friston, Uncertainty and stress: Why it causes diseases and how it is mastered by the brain, Progress in Neurobiology, Volume 156, 2017, Pages 164-188, ISSN 0301-0082
Першоджерело за посиланням.
На цій сторінці представлені насамперед думки автора, які можуть не збігатися з позицією редакції інформагенції "Погляд".
Ми публікуємо авторські матеріали передусім заради дискусії щодо важливих питань, бо віримо в силу громадянського суспільства і публічного діалогу.
Якщо вам є чим поділитися, чекаємо на ваші дописи. Пишіть!
Щоб першими дізнаватися про останні події Київщини, України та світу – переходьте і підписуйтесь на наш Telegram-канал Погляд Київщина – Інформаційна Агенція. Також читайте нас у Facebook Погляд Київщина і дивіться на YouTube.