Ольга Духніч: Психологічна стійкість дітей під час війни
Можливо комусь це буде помічне. Моїй дитині 7 років, вона вчиться в першому класі.
Вчора дорогою додому, я помітила, що вона напружена та сумна.
Виявилося, що вони в школі вже знали, що вчора загинуло багато людей і серед них дівчинка майже її віку.
Я сказала так, це дійсно трапилося і це страшна трагедія (це слово краще не казати, оперувати словом «небезпека») Якою вона стала для тебе? Що ти відчуваєш?
Дитина відповіла що вона боїться і їй особливо страшно знати, що буде зі мною, якщо вона так загине, і що буде з нею, якщо загину я.
Чому трапляються такі трагедії і чи станеться це з її школою.
Ми це проговорили. Як і проговорили про те, що вона у безпеці, з татом і з мамою і вони піклуються про те, щоб з нею нічого не трапилося.
Ми щиро проговорили. Що буду відчувати я. І що буду робити. Що буде відчувати вона, і яким буде далі її життя. Бажано при цьому обіймати дитину, чи тримати за ручку.
Ми також проговорили що відчувають люди, в яких вчора загинули рідні та близькі.
якою має бути реакція наша на це.
Найбільше дитину ще дивувало, що про трагедію знають усі.
- Дивись мамо, жінка в автобусі сумна, мабуть вона також знає!
Ми проговорили і про те, що трагічні події швидко стають відомими усім.
Дитина виплакалася також, і ми про це теж поговорили.
Напруга була знята.
Я розумію, що це страшно, некомфортно, говорити з дітьми про смерть, особливо про їх смерть, загибель, загрози.
Але це краще, ніж злякатися і табуювати цю тему. Страх залишиться в дитині а вона, не маючи власних засобів його символізувати, страждатиме.
Це справедливо для дітей віку 7+, для дітей, що самі ініціюють таку розмову в цьому віці, для дітей, яки переживають і ви можете обережно уточнити, що саме трагедія стала причиною їх стану.
І так, ні школа ні садочок не вбережуть дитину від поганих новин.
Але ми можемо зробити їх знання більш-менш безпечним фактом їх психічного життя.
1. Запитуйте та оперуйте тим знанням яке доступне дитині, додавати та драматизувати не треба.
Робіть це, коли самі вже розумієте що здатні говорити на цю тему, у стані спокою, не впадаючи у власні почуття неконтрольовано.
2.Відповідайте в межах поставленного питання, але не більше.
3. Будьте щирим та говоріть про свої емоції. Саме говоріть, а не демонструйте без обговорення.
4. Тримайте тілесний контакт
5. Дайте виплакатися, якщо потрібно.
6. Підтримуйте дитину у її спробах символізувати та вибудувати для себе ситуацію в мові.
7. Моя дитина запропонувала запалити свічку на пам ять про загиблих. Ритуал - також важливо. Якщо дитина його віднайшла обов язково виконайте.
Першоджерело за посиланням.
На цій сторінці представлені насамперед думки автора, які можуть не збігатися з позицією редакції інформагенції "Погляд".
Ми публікуємо авторські матеріали передусім заради дискусії щодо важливих питань, бо віримо в силу громадянського суспільства і публічного діалогу.
Якщо вам є чим поділитися, чекаємо на ваші дописи. Пишіть!
Щоб першими дізнаватися про останні події Київщини, України та світу – переходьте і підписуйтесь на наш Telegram-канал Погляд Київщина – Інформаційна Агенція. Також читайте нас у Facebook Погляд Київщина і дивіться на YouTube.