Навіщо змінюють вартість навчання у вишах для контрактників?

Заступник міністра освіти і науки Єгор Стадний пояснив причини запровадження мінімальної вартості у вишах для контрактниківнавчання на контракті у вишах

З 1 вересня в Україні запроваджується мінімальна ціна контрактного навчання для студентів вишів. Як уже повідомляв «Погляд»,3 березня Уряд ухвалив постанову, яка поступово встановлюватиме мінімальну ціну на контракт для 38 найпопулярніших спеціальностей. У 2020 році мінімальна вартість контракту становитиме 60% від державного фінансування на 1 студента в університеті, у 2021 – 70% та у 2022 – 80%.

Отже, йдеться про збільшення суми коштів, які мають сплачувати студенти-контрактники за навчання.

Як пояснив заступник міністра освіти і науки  Єгор Стадний в ефірі Громадське радіо, в Україні, держава оплачує бюджетне місце набагато дорожче, ніж студенти, які навчаються на платних умовах – своє контрактне. Тоюто, за словами заступника міністра, платники податків за одного студента бюджетника платять в середньому 41 тисячу гривень, тоді як контрактник заключає договори в середньому на 16,5 тисяч гривень. То ж  держава платить у 2,5 раза більше за бюджетника, ніж платить за себе контрактник».

Заступник міністра виокремив проблеми, які з цього випливають.

Перша проблема. «У студента-бюджетника, не питаючи його, забирають частину грошей, і субсидіюють ту нестачу коштів, яку не сплатив студент-контрактник Тобто дітям, які вступають на бюджет із вищими конкурсними балами, ніхто не пояснює, що ті кошти, які дала держава на їхнє навчання, університет перерозподілив, зокрема, і на те, щоб навчалися студенти-контрактники, які вступають з гіршими балами.

Друга проблема. «Коли ми як держава, як платники податків, платимо 41 тисячу, ми покриваємо ту вартість підготовки з нормальною оплатою праці, але викладачі їх не дістають. Тому що з тих грошей береться частина і перекладається на навчання контрактників. Тобто держава ніби заплатила, але ні студенти не отримують тієї якості вищої освіти, яку держава оплатила, ні викладачі не отримують тих зарплат, які по суті держава оплатила».

Третя проблема. «Це демпінг, який створюють недобросовісні університети. Отже, мало того, що в середньому ціна за контракт нижча, але якщо ми візьмемо ситуацію у різних містах, ми завжди знайдемо університет, який на програму, наприклад, менеджменту ставить 9 тисяч за рік, в той час, як є університети, які ставлять 18 тисяч. Якби не було оцього державного фінансування, то той університет, який ставить меншу ціну, по якості програвав би, але є державне фінансування, яке завуальовує цей ефект. А той університет, який ставить більшу ціну, щоб зберегти якість освіти, нормальні зарплатні викладачам, програє, тому що там більша ціна».

Втім, підвищення вартості контрактного навчання, як зауважив Єгор Стадний, торкнеться не всіх спеціальностей.

«Ми запроваджуємо індикативну собівартість лише на 38 спеціальностях. 83 інших спеціальності будуть зі старими цінами на контракт. Яка різниця між цими групами спеціальностей? Ці 38 – це як раз ті спеціальності, які користуються найбільшим попитом і на яких є перевиробництво. Це право, менеджмент, міжнародні відносини, журналістика, маркетинг, психологія, туризм, готельно-ресторанна справа тощо. Тобто ті спеціальності, про які вже кажуть – ну скільки можна на них вступати?»

Також заступник міністра звернув увагу на те, шо загалом не знижується кількість бюджетних місць. Вони є співмірними з тією кількістю випускників, які випускаються зі школи.

«Також діє знижка 18% на контракт. Тобто діти, як мають батьків, що працевлаштовані, сплачують податок на дохід фізичних осіб, можуть отримати податкову знижку. Увесь цей комплекс заходів, у першу чергу, покликаний, щоб ми не били по якості та щоб фінансове забезпечення вищої освіти не страждало».