Нариси життя українського митця Івана Сошенка
14 червня у Богуславі народився Іван Сошенко (1807-1876), маляр і педагог, відомий найбільше тією роллю, яку він відіграв у житті двох непересічних українських митців.
Заступниця генерального директора NAMU Леся Толстова розповідає про внесок Івана Сошенка в українське мистецтво:
"Під час навчання в Імператорській академії мистецтв і (1834-1838) Сошенко дізнався про перебування в Петербурзі Тараса Шевченка, на той час кріпака і учня маляра, домігся зустрічі із ним, одним із перших оцінив і підтримав його талант. Шевченко змалював свого друга в повісті „Художник” як героя-оповідача, який керує розвитком юного земляка, що його автор повісті наділив рисами власного характеру і біографії. Вигадана сцена першої зустрічі героїв - у Літньому саду на світанку – стала канонічною в українській культурі", – зауважила Толстова.
Про Сошенка поет не забував до останніх днів. "Чого ота сука Соха не обізветься до мене?” – пише він М. Чалому в грудні 1860 року і розпитує про здоров’я приятеля і його дружини. "Старе ледащо таки спромоглося на аркуш паперу, та вже так його змережав, що й курці нема де клюнуть, та так по-письменному, що я насилу второпав”, – вдоволено відзначає він у січні 1861-го.
Саме в цей час, наприкінці 1860-го року, Сошенко та Чалий (перший – викладач, другий – директор 2 київської гімназії) посилають у Петербург до Шевченка з рекомендаційним листом свого юного учня – Володимира Орловського, чия творчість і педагогічна діяльність закладе основи розквіту українського пейзажу в останній чверті 19 століття. Учнями Орловського стануть Сергій Васильківський, Михайло Ткаченко, Михайло Беркос, Петро Левченко.
По закінченні академії Сошенко присвятив своє життя викладацькій діяльності, вчителюючи в гімназіях Ніжина (з 1839), Немирова (з 1846), Києва (з 1856). У 1876 році він із деяким сумнівом благословив новостворену Київську рисувальну школу і залишив її засновникові Миколі Мурашкові як посібник для учнів один із найдорожчих своїх скарбів – чудовий пейзаж Володимира Орловського „Шильйонський замок”. "Я на него смотрю уже ¼ века и он мне все-таки нравится. Курьезно он мне достался. Учитель Орловского старик Сошенко дал мне его и сам в эти же каникулы умер, не оставив ни роду ни племени. Какой-то дьяк где-то оказался его наследником, но я его в глаза не видел", - напише Микола Мурашко в щоденнику в квітні 1902 року, із сумом прощаючись зі своєю мистецькою колекцією по закритті рисувальної школи.
Чи багато лишалося Сошенкові часу на власну творчість? Зібрання Національного художнього музею України налічує лише чотири твори митця: два варіанти портрета літньої жінки (її вважають бабусею Михайла Чалого) та дві невеличкі побутові картини. Велику цінність однієї з них – "Продаж сіна на березі Дніпра" - визначає рідкісна для українського малярства насиченість деталями міського побуту та цікавість до яскравих характерних персонажів, змальованих зі спостережливістю і гумором.
Ілюстративний матеріал із відкритих джерел