Микола Леонтович. Трагедія у ніч на 23 січня

Видатного композитора убив чекіст і забрав його чоботи

У з 22 на 23 січня 1921 року до будинку священика Дмитра Леонтовича у селі Марківка, постукали. Подорожній чоловік попросився переночувати. Його люб’язно пустили – звична справа на ті часи, дати притулок на ніч подорожньому. Але то був не звичайний подорожній, і не просто так він постукав саме у ці двері. То був чекіст, який приїхав спеціально, щоб убити видатного композитора Миколу Леонтовича, який на той час гостював у батька. Влада вже «вела» композитора і знала, де він перебуває. І підіслала убивцю.

У ті роки був найкращий період у творчості Миколи Леонтовича, його ім’я було вже добре відоме в Україні. У Тульчині він викладав музику в єпархіальному училищі для дочок священнослужителів, а ще керував Тульчинським хором. У цей час він створив багато обробок народних пісень, а також оригінальні хорові твори “Моя пісня”, “Льодолом”, “Легенда”, “Літні тони”, низку релігійних творів, серед яких – “Літургія Іоана Златоуста”. А ще завершував роботу над хоровою оперою “На Русалчин Великдень” за сюжетом Бориса Грінченка, до якої йому допомагала писати лібретто учениця єпархіального училища Н. Танашевич, яка жила в селі поблизу Гайсина. То ж після виступу хору Леонтович навідався до лібретистки, а далі поїхав до батьків у Марківку.

Агент Гайсинського відділу повітчека Афанасій Грищенко, який стежив за композитором, з гвинтівкою на плечі попросився на нічліг. Власне, навіть не попросився, а повідомив, що тут ночуватиме. Приїхав кіньми з возом, та їздовий чомусь лишився надворі.

У хаті було дві кімнати, в одній з яких спали батьки композитора і його 15-річна дочка Галина, в іншій батьки постелили непроханому гостеві та Миколі Дмитровичу. Вочевидь, між ними зав’язалась розмова, композитор грав бандиту, а Грищенко попросив написати йому ноти «Інтернаціоналу». Втім, композитору не спалось у ту ніч. «Сам Леонтович не лягав спати, він працював. Тут є елемент містики, бо в останню ніч він сидів над піснею під назвою «Смерть», – зазначає кандидат мистецтвознавства Мирослава Новакович.

Ніхто нічого не підозрював, та серед ночі пролунав постріл, після чого Грищенко  увірвався до кімнати батьків, і почав скидати на підлогу різні речі та одяг на грабунок. У цей час крикнув їздовому, щоб той запрягав коней. І, забравши різне добро - від грошей до годинника, і навіть  прихопивши чоботи композитора, вибіг з хати… Батько ж у великій  кімнаті побачив закривавленого сина. Він повіз його до лікаря, намагався врятувати, але, на жаль,  Микола Дмитрович помер у дорозі. А ноти «Інтернаціоналу», які просив написати Грищенко, так і залишились лежати на столі…

Деякі джерела стверджують, що Леонтовича поховали босим. Єдині його чоботи забрав убивця.

Чим же був страшним владі композитор?

Різні джерела дають різні версії й того, чому Леонтович ті зимові дні проводив у батьків. Одні пишуть, що родині Миколи Дмитровича було нічого їсти і він поїхав у село, де можна було вижити на сяких-таких харчах. Інші – що Леонтович хотів емігрувати за кордон і переховувався перед еміграцією. А тодішня влада не могла цього допустити.

Та із вбивцею Леонтовича все було непросто. І не дуже зрозуміло. Вочевидь, його хотіли затримати. Ось один з рапортів, на написаних уже після трагедії. «Секретно‑116. Тов. Начальнику Подольской Губернской милиции РАПОРТ. В ночь на 23–е января агент уездЧЕКа Грищенко выстрелом из винтовки убил сына священника с. Марковки, Кубличской волости, Николая Леонтовича 43–х лет, у которого Грищенко ночевал, и 26–го января Грищенко, скрывавшийся в м. Теплике, при преследовании его чинами милиции, выстрелом из винтовки ранил в живот милиционера Твердохлеба. Начальник Уездной Советской Милиции (підпис)», А в наказі від 29 січня начальника Гайсинської повітчека завідуючому карним розшуком цієї ж організації і начальнику міліції повіту йдеться: “Пропоную вжити рішучих заходів у розшуку і припровадженню в повітчека колишнього інформатора повітчека Афанасія Грищенка, який здійснив злочин та вбивство і зник невідомо куди”.

Однак на цьому все й закінчилося. Справу закрили. А текст рапорту, в якому зазначено ім’я вбивці Леонтовича, було оприлюднено лише у 1997 році.

Композитора не стало, коли його «Щедрик» починав свою впевнену ходу планетою і завойовував популярність. Через кілька місяців, 5 жовтня 1921 року, «Щедрика» презентували у нью–йоркському Carnegie Hall… Як писав «Погляд», шедевральна колядка стала відомою у світі, на жаль, нині в зарубіжжі забувається її  українське коріння.

Джерела: volyn, ukrainianpeople, zik, poglyad

Ілюстрації з відкритих інтернет-ресурсів