Масниці: в Україні традиційними були не млинці, а вареники

Сьогодні, 24 лютого, розпочинається сиропусний тиждень – традиційний перед Великим постом.  На Київщині цього тижня готували “колотуху”, ряжанку, “насирники”.

«Почекайте, вареники, Прийде на вас Масниця», здавна казали в Україні.

У часи СРСР, коли культурні традиції різних народів почали перемішуватися таким чином, що почали нівелюватися звичаї окремих народів, в Україні Масниці почали заміщували Масляною, а традиційні для нас вареники – млинцями.

А тим часом український тиждень, що передує Великому посту, має багато своїх традиній, та навіть назв: Масниця, Колодій, Сиропусний тиждень, Сиропуст, Пущення, Масляниця, Бабське свято, Сирна неділя, Загальниця. У 2020 році Масниця починається 24 лютого.

Свій початок свято бере ще дохристиянських часів, коли веселими гуляннями відзначали початок весни, пробудження природи. З тих часів збереглася ще одна його назва  Колодій. Так називали  бога шлюбу, примирення та злагоди, який допомагає люям відновити втрачені за зиму сили та пробудитись разом із першим подихом весни. В українських традиціях сформувався жартівливий обряд – чіпляти неодруженим хлопцям «колодку», аби нагадати їм, що час шукати собі пару. Подібні звичаї є у Словенії та Хорватії, натомість у Росії нічого схожого не було.

Також після Колодія дівчата починали співати веснянки, аби закликати весну.

Багатий цей тиждень на частування. Млинці в Україні не були традиційною стравою сиропусного тижня. Тут, як і в Білорусі, були поширені вареники , звичай приготування яких існував ще за часів Трипільської культури, задовго нав’язаних у радянські часи млинців.. Вареники символізували молодий місяць, який був символом жіночої енергії. Вареники зазвичай готували з сиром, щедро змащували вершковим маслом. Вареники виступали формою родинного спілкування і магії захисту: готувати страву збиралися жінки і дівчата, які разом замішували тісто, разом ліпили вареники, їх разом їли, і все це у супроводі жартів та пісень. А ще цього тижня готували інші страви, основними компонентами яких були молочні продукти: молочні каші, сирники, сирні баби, локшину та галушки також варили на молоці. А з молока робили ряжанку, колотуху, розтирачку, тощо.

Різні регіони мали свої особливості.

На Київщині в цей тиждень готували “колотуху”, ряжанку, “насирники”.

У Карпатах – пироги (вареники) з бринзою та бануш – кукурудзяну кулешу на сметані

На Слобожанщині – вареники з сиром, смажили сирники та гречані млинці, а також мандрики.

На Херсонщині – бабку з локшини і рису, з ізюмом, кишмишем.

На Поділлі – пампушки, гречані або пшоняні млинці на маслі – до сметани, до “завдавайки” чи “розтиранки”.

На Правобережному Поліссі –  вареники з сиром, пляцочки (млинці), завіваночки (налисники з сиром), “балабушечки”.

На Рівненському Поліссі – масничний обрядовий хліб, це довгі пироги з ячмінного або житнього борошна, так звані дужики й веснянки. Їх прикрашали фігурками з тіста та першими весняними квітами.

Втім, найголовнішим для цього тижня було – примиритись з усіма, аби зустріти зі ширим серцем і добрими думками Великий піст нині, у християнські часи, або в праслов’янські – весну й початок нового року.

Джерела:  Скарби України, etno-selo, vsviti.

Фото з відкритих інтернет-ресурсів