Марія Микитюк: Порятунок краба, як щира українська душа рятує тварин

Купили ми рибу і в цей момент Стася побачила краба. Він був на продаж, увесь звязаний та у великому ящику разом з іншими.

-Мама, він на мене дивиться, я хочу його звідси врятувати, давай його купимо!-я обережно дивлюся на ціну за кг живого краба-78 долларів і розумію, що я зараз не у стані рятування.

Починаю їй пояснювати, що ми не можемо зараз собі таке дозволити фінансово. Вона починає плакати (а вона майже ніколи такого не робить).

Люди у черзі не розуміюсь, що відбувається, тому ми переходимо на англійську) Продавчиня віддає нам нашу придбану рибу, Стася звертається до неї з проханням віддати нам краба, а вона зможе допомогти їм та попрацювати цей день. Продавчиня посміхається та тактовно відмовляє. І в цей момент в очах моєї дитини такий відчай: Мама, давай щось зробимо, щоб його врятувати....

В мить, коли я розумію, що зараз будуть ще більші сльози, чоловік з черги посміхаючись каже: Я дам 20 долларів на краба.

Поруч з ним леді, мабуть його мати, каже, що дасть ще 10 долларів. Стася витирає сльози, бачить надію та питає у продавчині, чи зможемо ми придбати його за 30 долларів.

Вона відповідає, що віддасть його за 50. Стася голосно на усю чергу: Друзі, мені потрібно ще 20 долларів, щоб врятувати цього краба і перестати вас усіх затримувати.

Корейський хлопець відповідає: Я можу розрахуватися тільки карткою. Корочше кажучи, попередні люди віддають гроші хлопцю, а він розраховується картою за краба-і всі щасливі.

Ми привозимо його додому, набираємо йому ванну води, годуємо його і паралельно шукаємо, куди його краще відпустити, щоб там були мангрові рощі.

Знайшли маяк Хорнсбі, який давно хотіли відвідати, тож вирішили їхати туди. І в момент, коли я намагалася пересадити його з ванни у сумку, краб подумав, що я на нього напала і відкинув клешню.

На декілька секунд у мене шок, я ж нічого про них не знала, потім я починаю плакати, що я покалічила краба і яке я гімно.

Кіра тим часом гуглить інфу і починає мене втішати, що краб при небезпеці відкидає клешню, щоб врятуватися і все потім відросте і поки ми у шоці він спокійно та обережно пакує краба в сумку. І ось мить випуску-наш бідолашний змучений краб отримує волю, хоч і без одніє клешні.

А ми йдемо на один з найстаріших маяків Сіднея, підіймаємося на скелю: внизу бурхливий океан, зверху яскраві зірки, між ними невимовна краса маяка, що має скляні вікна. Ця мить нагадала нам оповіді з Мумі Троля. І ми відчуваємо спокій та щастя, хоч і дещо страшно дивитися вниз.

Ось така лірика, а зараз суто наукові висновки: у мангрового краба дуже потушні клешні-він зламав нам металеву парасольку, яка сушилась в ванній.

А ще на клешні є зуби. А ще потім ми 2 дні гуглили про цих крабів інфу: вони є дуже важливою частиною екосистеми мангрових рощ, але їх у великій кількості врощують у неволі, тож наш, можливо, і не був виловлений з океану, але вже як є.

На цій сторінці представлені насамперед думки автора, які можуть не збігатися з позицією редакції інформагенції "Погляд".

Ми публікуємо авторські матеріали передусім заради дискусії щодо важливих питань, бо віримо в силу громадянського суспільства і публічного діалогу.

Якщо вам є чим поділитися, чекаємо на ваші дописи. Пишіть!