Марія Герасименко: “Не на часі” - новорічна красуня у Бучі
.jpg "Марія Герасименко: “Не на часі” - новорічна красуня у Бучі")
Два дні тому міський голова Анатолій Федорук запропонував
містянам опитування – хоче почути їхню думку про те, чи встановлювати на центральному майдані міську ялинку.
Я ж, не чекаючи на його офіційний підсумок, провела власне дослідження серед земляків.
Перша зупинка вулиця Склозаводська. Це там де раніше зупинялися росіяни, а після рушали на Яблунську та Вокзальну. Будинки стоять майже не пошкоджені, частково потрощені гаражі та
на території одного з садів купа побитого скла, люди напевне хочуть використати з подальшою метою. Якщо завітаєте сюди, знайте найлюдніше місце це лавочки біля поліклініки або ж район водокачки. Мені ближче до поліклініки, тому там зупиняюся і починаю розмову з Оленою, дружиною військового.
Після запитання з приводу ялинки отримую швидку відповідь: “У нас війна, яка ялинка!?”. На ідентичні відповіді я натраплю ще не раз, а поки повернемося до Олени. - “Чесно, немає чого святкувати, війна не закінчилася. Ми без світла, без води, у мене в квартирі капає вода на голову. Мій чоловік мерзне на полігоні, хлопці, чоловіки, сини, а вам ялинка? А в окопах спати на морозі, ніколи не пробували?” - емоційно пояснювала мешканка. - “Але у дітей одне дитинство, невже ви не хочете подарувати своїй дитині свято?” - “Дитині я вдома ялинку поставлю”.
На цьому наше спілкування не скінчилося, я поцікавилася як почувається чоловік на фронті та що в планах, але однозначної відповіді не отримала. Жінка була вже засмучена і продовжувати розмову не дуже хотіла. Потім ще одна жінка, бабуся, чоловік і мені здавалося, що за ці 30 хвилин я так і не натраплю на людину, яка буде за встановлення красуні. Остання жінка була тією самою, проте спілкування було надшвидким та коротким.
“Добридень, я вважаю, що потрібно”- поспішаючи втікала тітка, мабуть, спізнювалася на електричку, що мала приїхати о 12.13. Мої ноги понесли мене за нею, адже на цьому я не збиралася зупинятися, а хотіла все ж віднайти більшу кількість людей, які чекають на атрибут свята в цьому році. “Може запитати людей, що сидять поруч? Ніби адекватні жіночки” - така думка мене осяйнула перші секунди, але забитий вагон “Коростень-Борщагівка” неплинно відібрав цю думку. Запитати, отже доїхати до кінцевої зупинки так і не дібравшись до головного пункту призначення - Бучі. Вийшла, і помітила велику кількість людей на базарі, що
знаходиться неподалік вокзалу.
Мерщій туди...і голова обертом. Розмовляючи із бучанами, чого тільки згодом не почула! Думки, бувало, й суперечили одна одній.
“Не знаю навіщо нам та ялинка взагалі, я як не ходила туди, так і не буду” “Ага, ось знову поставлять і будуть туди приходити “папаші”, ніби, щоб діти погуляли. А потім тих “папаш” несуть додому”. “Нехай Федорук будівлі позакриває людям, а не гроші з бюджету тягає на ялинки й гірлянди”.
“Хоч і вважається, що “не на часі”, але ялинка може бути - принаймні розмах в рази менший. Та й дітям все-таки потрібне свято, навіть військові так кажуть” “Чим ялинка заважає, якщо вона буде безкоштовна і без
ілюмінації?” Втомлена, трішки занепокоєна осудом інших, тих хто категорично налаштований, вирішила все ж таки дійти до Київської площі в центрі міста.
Точніше, змінити цільову аудиторію: поспілкуватися з молоддю. Приблизно за годину почало темніти й студенти, школярі поверталися додому. Моє запитання незмінне. Одна дівчина зупинилася і попри сором’язливість відповіла: “У мене на це дві думки, немає правильної відповіді. З одного боку діти й так в цьому році надивилися всякого і не хочеться псувати їм свято. А з іншого боку, на це треба кошти як-не-як, а кошти зараз є куди вкладати”.
За нею лише дві дівчини ще було, які висловили думку про те, що ялинку можна заради атмосфери свята, але без святкування та під контролем влади, небезпека у такий час залишається. Щічки пощипував морозець на вечір, ноги задубли, але...Раптом згадала, що не розпитала малечу: потрібна їм ялинка чи ні?.
Дівчинка Настя, яка прогулювалася з мамою, сказала, що чекає на свято, цукерки й домовилася з батьками про домашню ялинку. А от про те, чи ставити ялинку на площі рідного міста, Настя відповісти не змогла… Так само знічено стенали плечиками на мої запитання про міську ялинку й інші юні респонденти.
Того ж вечора Бучанський голова повідомив, що за його опитуваннням більшість мешканців громади… підтримала встановлення новорічної ялинки – «…для дітей, для новорічного настрою».
Цю заяву Анатолія Федорука містяни зустріли неоднозначно: чимало їх відверто обурилося. Як виявилося питання встановлення головного символу Нового року актуальне для мешканців. І кожен має свою думку, яку так чи інакше висловлює в телеграм-каналі, Фейсбуці, обговорюють на базарах та навіть
пишуть петиції, як було з питанням встановлення ялинки у Києві. А тому працівники міської ради продовжуть вивчати громадську думку про формат новорічного свята.
Можливо, моє маленьке опитування теж стане їм у пригоді? Правильної відповіді досі немає, адже кожен правий по-своєму. Хтось пережив окупацію, втратив рідну людину, боїться за свою безпеку під час свят, тому відкладає все на потім, після перемоги. Хтось навпаки, вірить, що такий незламний ритм життя приведе нас до перемоги. Не можна жити потім, жити потрібно тут і зараз - боротися, експериментувати, вірити та підтримувати.
На цій сторінці представлені насамперед думки автора, які можуть не збігатися з позицією редакції інформагенції "Погляд".
Ми публікуємо авторські матеріали передусім заради дискусії щодо важливих питань, бо віримо в силу громадянського суспільства і публічного діалогу. Якщо вам є чим поділитися, чекаємо на ваші дописи. Пишіть!
Раніше ми розповідали, що ялинка в Києві таки буде, але без ілюмінацій.
Щоб першими дізнаватися про останні події Київщини, України та світу – переходьте і підписуйтесь на наш Telegram-канал Погляд Київщина – Інформаційна Агенція. Також читайте нас у Facebook Погляд Київщина і дивіться на YouTube.