Марина Блудша: Враження від виставки про життя і творчість Алли Горської
На другому фото авторська екскурсія виставкою в Українському домі від онучки Горської Олени Зарецької. Вона так відверто і душевно говорила в мікрофон про жінку, яку ніколи в житті не бачила, бо її бабусю вбили до її народження, що весь цей натовп людей завмирав і ходив за нею вервечкою трьома поверхами.
У мене є історія, якою я не пишаюся, але її треба розповісти. Колись я давала інтерв'ю про Аллу Горську архіваторці з Києво-Могилянської академії і в кінці, коли ми вже прощалися, сказала їй, що сумніваюся, що мою бабусю прям убили за наказом КҐБ. Все-таки вона була художниця, невже вона була настільки небезпечна для радянської влади... Архіваторка подивилася на мене здивованими очима і сказала: "Чекайте, але ж вона разом із Симоненком і Танюком знайшла і розповіла людям про масові поховання розстріляних і закатованих у Биківні".
На третьому фото ескіз центральної частини вітража "Шевченко. Мати", який Алла Горська з колегами зробила 1964 року в Червоному корпусі університету Шевченка в Києві. Він прожив лише одну ніч, бо щойно його побачили в повному масштабі, наказали сховати. За легендою його розбив кувалдою особисто ректор університету, але онучка каже, що він розбився, коли почали цвяхами прибивати тканину, якою хотіли завісити вітраж до приходу комісії. Наступного дня вже не було що оцінювати, бо вітраж лежав у скалках. Михайлина Коцюбинська, яку покликали вночі подивитися на дивовижну роботу, згадує, що вітраж викликав у партійних працівників багато запитань. Чому Шевченко такий грізний? Чому мати така сумна? Чому Кобзар стискає кулак над головою? (Насправді він стискає книгу в руці.) І чому врешті-решт вони з матір'ю за ґратами?
На двох наступних фото - одна з найвідоміших мозаїк Алли Горської "Боривітер" у маріупольському ресторані "Україна". Моя мама була там одного разу з татом, коли я була мала, але не пам'ятає мозаїки. Це тому що її замурували невдовзі після створення 1967 року за фальшивою стіною. Мали знищити, але таємно замурували, щоб зберегти. Мозаїки з соколом-боривітром і "Дерево життя" на сусідній стіні знайшли аж 2008 року під час капітального ремонту. У тому ж будинку була ще одна мозаїка Алли Горської - "Квітуча Україна". Її зробили в гастрономі "Київ" за ескізами Горської інші художники, тому, можливо, це вберегло її від знищення. Я бачила її в серпні 2019 року, коли збирала історії для "Путівника по Маріуполю". Зробила фото в супермаркеті "Брусничка", на який перетворився гастроном "Київ" за роки свого існування біля Драмтеатру. Перші дві мозаїки не вціліли після вторгнення російської армії, про долю "Квітучої України" нічого невідомо. На виставці в Українському домі чомусь немає її фото, тому викладу в коментарях моє.
На шостому фото цитата Алли Горської за рік до смерті 1969 року: "Мене позбавлено авторства, бо: "даси каяття, дамо авторство". Працювати можу, а ось імені свого носити не можу. Переходжу на нелегальну роботу. "Хай живе підпілля в монументальному мистецтві". Якби йшлося про нас, а то ми - ляльки в боротьбі певних груп. Хочуть - віднімуть ім'я, хочуть - відкрутять голови, хочуть - помилують. Все залежить від того, що якій групі буде вигідно для власного ствердження, а наше життя - дрібниця, не варта уваги. Втомлюєшся, проте: аби душа не сивіла".
У Києві збереглася лише одна мозаїка Горської - у Голосіївському районі, де я зараз живу. Це мозаїка "Вітер" на ресторані "Вітряк", який змінив багато власників і назв, а зараз стоїть зачинений. На щастя, останні власники відкрили мозаїку для огляду і зняли з неї всі вивіски.
Чим більше живу, тим більше дивуюся крихкості людського життя та культури і незламності людського духу.
На першому фото ми з мамою в триповерховій українській книгарні "Сенс" на Хрещатику. Купила дві красиві книжки і свічку з запахом мемуарів.
Першоджерело за посиланням.
На цій сторінці представлені насамперед думки автора, які можуть не збігатися з позицією редакції інформагенції "Погляд".
Ми публікуємо авторські матеріали передусім заради дискусії щодо важливих питань, бо віримо в силу громадянського суспільства і публічного діалогу. Якщо вам є чим поділитися, чекаємо на ваші дописи. Пишіть!
Щоб першими дізнаватися про останні події Київщини, України та світу – переходьте і підписуйтесь на наш Telegram-канал Погляд Київщина – Інформаційна Агенція. Також читайте нас у Facebook Погляд Київщина і дивіться на YouTube.