Блоги

Людмила Першин: Життя без електроенергії

Про різні побутові моменти життя в мертвому місті можна ще довго розповідати цікаві та пізнавальні історії, але скажу ще лише про декілька моментів, які особисто мені створювали певні незручності.

Людмила Першин: Життя без електроенергії - зображення

Прокинулась о 5:30, прочитала новини, в черговий раз пораділа за Херсон. Чекала вимкнення світла о 6:00.

Не вимкнули. Трішки попрацювала. Випила каву. О 9:24 вимкнули світло. Почитала книжку, чекала, що невдовзі включать світло.

Помилилась, не вімкнули. Біля 12-ї години взяла пауербанк, термокружку з чаєм, закинула в рюкзак і пішла туди, де є Wi-Fi.

Прийшла. Переглянула новини, трішки попрацювала, в 14:36 сусіди з нашого ЖК повідомили, що є світло.

Зібралась, прийшла додому. Трішки попрацювала, о 16:13 зібралась в душ, а потім поснідати-пообідати-повечеряти, але тільки ця шалена думка прийшла в мою голову, як знову вимкнули світло.

Зрозуміла, що графік вимкнення електроенергії зовсім незрозумілий. Взяла пауербанк, який встигла зарядити, і знову пішла туди, де є Wi-Fi. Прийшла і вирішила написати цей допис.

Людмила Першин: Життя без електроенергії - зображення

Не подумайте, що я скаржусь. Ні. Навпаки. Хочу сказати, що все пізнається в порівнянні. Коли зараз вимикають світло, то я часто згадую, як ми жили (чи краще сказати - виживали) в Ірпені відразу після деокупації.

Згадую, як 3-го квітня ми повернулись в "мертве", розрушене, спалене, згвалтоване, понівечене місто, де не було жодних благ цивілізації.

Тоді взагалі тривалий час (цілодобово!!!) не було світла, газу, води, зв'язку, не працював жоден магазин, кафе, АЗС і т.д.

Замість грошей ми розраховувались за надані нам послуги цигарками (а інколи спиртним), бо цей товар був цінніший за гроші.

Пам'ятаю, як в перші дні, після повернення в Ірпінь, ми тільки виїхали на волонтерському бусі від нашого ЖК, проїхали не більше 700 метрів, як наш водій включив аварійку, вийшов з буса, оглянув машину і озвучив вердикт — ми пробили колесо. Не дивно, бо все навколо було "засіяно" осколками.

Благо знайшли шиномонтаж, який працював від генератора, де нам погодились надати допомогу. Колесо оперативно привели до тями, а замість грошей попросили шість пачок цигарок.

Нові реалії життя впроваджують нові правила взаєморозрахунків. Тому, коли мої друзі та знайомі телефонували і питали:

"Що тобі привезти, чи передати?", то я відповідала: "Як дивно б це не звучало, але нам нічого не потрібно, окрім цигарок і спиртних напоїв". Друзі все розуміли і везли нам цей "замінник грошей".

Людмила Першин: Життя без електроенергії - зображення

Страшний холод і вологість в квартирі, де цілодобова температура коливалась в межах від 6 до 8 градусів з позначкою "+".

Навіть мені, бувалому і загартованому туристу, цей холод створював ряд проблем та незручностей. Уявіть лише відчуття, як щодня роздягатися і приймати "душ" (душ - це гучно сказано, бо ця процедура більше була схожа на швидке обливання), коли у ванній кімнаті температура ще нижча, ніж в кімнаті.

Перші дні ми якось прилаштовувались та звикали митись в такій холоднечі, а потім я придумала для себе "фішку", яка почала перетворювати процес "холодного купання" в певне задоволення — нагрівала воду, закривала пробкою ванну, наливала у ванну декілька літрів гарячої води, швиденько ставала в гарячу воду, ноги миттєво зігрівались, потім від ніг тепло поширювалось по всьому тілу, а в цей час я швиденько поливала себе теплою водою і з космічною швидкістю милась.

Були дні, коли не було можливості повноцінно помитись, тоді, щоб освіжити тіло, використовувала обтирання.

Нагрівала трішки води, брала маленьке чисте полотенце, занурювала його у воду і обтиралась. Звісно, що така процедура не замінить повноцінне купання, але тіло після цієї процедури дихало свіжістю.

Людмила Першин: Життя без електроенергії - зображення

Як ми спали? О, це було щоденне болюче питання - як заставити себе лягти спати на холодну, вологу постіль.

Я одягала термобілизну, теплі носки, потім зверху одягала флісову піжаму кенгурумі, на ноги додатково натягувала теплі тапки-панчохи, на голову вовняну шапку, і цей "модельний образ" завершувала зверху махровим халатом. Уявили, як я виглядаю в такій кількості різних манаток?

Капуста, в порівнянні зі мною, тихо відпочиває десь в стороні. І оцього розфуфиреного монстра (це я про себе) щодня потрібно було заставити лягти в холодне та вологе ліжко. Щодня цей процес був схожий на випробування.

Людмила Першин: Життя без електроенергії - зображення

Лягаю, бо треба ж спати. Лягла, вкрила себе пледом, потім зверху ковдрою, потім ще одним пледом. Це не рятувало ситуацію, бо вся ця гора, яка мене накривала зверху, була теж холодною і вологою.

А коли моя голова падала на подушку, то я старалась не шевелитись, щоб не сповзла шапка, бо тоді відразу замерзала голова і починали бігти соплі.

Через декілька днів, цих нічних випробувань з спанням, я трішки прилаштувалась і придумала, як себе швидше зігріти.

Коли лягала в ліжко, накривала себе повністю ковдрами і починала дихати на руки, щоб швидше зігрітися, а потім просто дихала, щоб хоч підняти градус та якось заснути. Пару днів пробувала спати в спальному мішку, але теж було холодно.

Нам радили гріти воду, наливати в пляшки і кидати пляшки в ноги під ковдру.

Ідея ніби хороша, але робити щодня таку процедуру - це велика розкіш, бо у нас не було газу, світла й води, щоб в такий спосіб зігрівати своє тіло.

Кожен літр води був на вагу золота, тому цей скарб ми дуже економно використовували.

Першоджерело за посиланням.

На цій сторінці представлені насамперед думки автора, які можуть не збігатися з позицією редакції інформагенції "Погляд".

Ми публікуємо авторські матеріали передусім заради дискусії щодо важливих питань, бо віримо в силу громадянського суспільства і публічного діалогу.

Якщо вам є чим поділитися, чекаємо на ваші дописи. Пишіть!


Раніше ми розповідали, про невидиму силу духу у життєвій трагедії дівчини з Ірпеня.

Щоб першими дізнаватися про останні події Київщини, України та світу – переходьте і підписуйтесь на наш Telegram-канал Погляд Київщина – Інформаційна Агенція. Також читайте нас у Facebook Погляд Київщина і дивіться на YouTube.