Коли мрії стають реальністю...
Благодійність - це внутрішня культура людини, а для декого є нормою життя. Для людей абсолютно природньо витрачати свій час та фінанси на допомогу нужденним та підтримку благодійних проєктів.
Останнім часом, суспільство все більше усвідомлює, що допомагати потрібно, а хто, як і чим - справа особисто кожного. Благодійний фонд "Від мрії до реальності", що у Броварах, існує близько трьох років. За час своєї діяльності Фонд провів безліч благодійних заходів та акцій, деякі вже стали традиційними та щорічними. Фонд не стоїть осторонь проблем і потреб родин та осіб, яким необхідна допомога.
"ПОГЛЯД" поспілкувався із засновницею та очільницею БФ "Від мрії до реальності" Анастасією Ставнічук.
Анастасіє, коли Ви вперше відчули покликання допомагати іншим?
Вперше таке відчуття прийшло ще під час навчання в університеті, приблизно років в 17-18. Але не було людини, яка б підсказала, з чого почати, на що саме звернути увагу... І чомусь було боязко... (замислилася-авт.) Боязко було розказати знайомим про таке бажання. Боялася, що ніхто не зрозуміє. Роки йшли, таке бажання періодично з'являлось, але я не наважувалась...
Що спонукало до створення благодійного фонду?
Не наважувалась доти, поки не народилась донечка. Коли їй виповнилося півроку, я зрозуміла - або зараз, або ніколи. У мене зявились певні ідеї, я поділилась із близькими людьми, мене підтримали і понеслось (сміється-авт.). Близько півроку була волонтерська група, а потім якось я обмовилась знайомому юристу, що хочу офіційний Благодійний Фонд, оскільки це дає змогу розвивати соціальну сферу. Хочу, але боюсь. Він підготував документи і допоміг з відкриттям. Все вийшло неочікувано. Дзвінок: "Все готово, завтра ідемо…"
Чому саме "Від мрії до реальності"?
Щодо назви не пам'ятаю… Мабуть, у мене був довгий час переходу від моєї мрії до реалізації.
Що Ви відчуваєте, коли бачите посмішки та радість від вашої благодійної діяльності?
Що я відчуваю? Радість, звичайно. Це круто, що твоя робота приносить користь. Це надихає робити ще більше гарних справ.
Окресліть найбільші проблеми (перепони) в діяльності?
Перепони зустрічаєш постійно. Особливо це стосується адміністративної роботи. Я маю на увазі, що ми збираємо гуманітарну допомогу для підопічних. А ще потрібно багато коштів на вирішення адміністративних питань. Наприклад, людина погоджується надати авто на перевезення гуманітарної допомоги, але не має можливості її заправити. Оренда офісу. Завдяки офісу у нас є можливість постійно проводити безкоштовні майстер-класи для особливих дітей, безкоштовні психологічні тренінги, різні акції. Багато людей цю сторону медалі не розглядають. Тому дуже часто все робиться за власний рахунок.
Які категорії населення підпадають під діяльність Фонду?
Школи-інтернати для особливих дітей, ДБСТ (дитячі будинки сімейного типу), малозабезпечені родини, сім'ї з особливими дітками, будинок для людей похилого віку, дитячий садок в Станиці Луганській та при можливості допомагаємо сім'ям учасників АТО/ООС... Ще є звичайна сільська школа.
Яка найбільша потреба у підопічних Фонду?
Найбільша потреба - це гарне ставлення до них, розуміння, потреба у спілкуванні, потреба в організації різних свят. Це найголовніше, а воно тягне за собою усі інші матеріальні потреби (посміхається-авт.).
Які плани на майбутнє?
Плани на майбутнє? Допомагати надалі. Робити усе, що в наших силах! Я маю гарну команду. Команду волонтерів, які розуміють, що роблять, для кого і чому. Я їх усіх дуже ціню і дуже вдячна їм. Сподіваюсь, що небайдужих людей буде з кожним днем усе більше. Оскільки роботи дуже багато...
"Неважливо скільки ви віддали на добрі справи, важливіше те, що ви внутрішньо розумієте необхідність цього. Якщо людина має невеликий прибуток і дає невеликі суми, в його благодійності сенс є завжди: велика річка складається з маленьких потічків." (Микола Козлов).
Руслан Семенець, інформаційна агенція "ПОГЛЯД"