Казнівка – від слова «казна»: історія походження назви фастівського мікрорайону

27.04.2020 Александр Чернышенко 0

Серед переважної більшості мешканців Фастова та найбільшого мікрорайону Казнівка існує усталене хибне переконання, що ця назва походить від часів місцевого козацького полковника Семена Палія, який тут на околиці містечка нібито «казнив» шляхту. Проте це не відповідає дійсності.

Про це повідомив Фастівський історик та краєзнавець Едуард Мондзолевський.

За словами історика, ніхто такої назви, ні за часів Палія, ні через 100 років після його смерті ніколи ніде не знайде. Хіба що стояли пусткою на тій околиці закинуті Шереметєві окопи і старий "Російський (руський) цвинтар".

А насправді назву «Казнівка» майбутньому фастівському мікрорайону дало значно пізніше Фастівське Казенне лісництво, чи точніше Фастівська казенна лісова дача, що постала тут протягом 1831-1843 років внаслідок відібрання в російську казну (одержавлення) майна останнього Фастівського біскупа М. Півницького.

Римо-католицькі єпископи були покарані за сприяння масовому польському повстанню 1830-1831 років в Російській імперії, намагаючись відродити незалежну Польщу, яка перед тим після трьох її поділів перестала існувати у 1795 році.

До того на території нинішньої Казнівки був тільки зовсім невеличкий з кількох хат хутір Чумаків (нині вул. Челюскінців), які займалися сезонними чумацькими промислами (місцем загального збору цих чумаків перед виїздом їх каравану на південь був інший хутір неподалік з корчмою з червоним дахом - нині село Червоне, Червонянський хутір).

З постанням вищезгаданого казенного лісництва і побудови будинків для перших лісових казенних працівників з'явилися Казнівка-1 і Казнівка-2, які потім об'єднавшись з хутором Чумаків (згодом - Леніна) і породили нам нинішню Казнівку. На ній, особливо на території Казнівки 2 попід річкою Унавою, було до 1917 року не так багато хат, як зараз.

За радянської влади ліс також був потрібен, тому Фастівський лісгосп успішно продовжив свою працю. Єдине, що у 1922 році відібрали для початкової трудової школи №4 приміщення у місцевого багатого купця Феофана Кучеренка, тому не дивно, що його син пішов в українську допоміжну міліцію під час війни з німцями і пристав до місцевого осередку ОУН Бандери.

У 1941-1943 роках не тільки німці порядкували на Казнівці біля вирубок, а здебільшого угорські і словацькі вояки - їхні союзники, всіляко використовуючи школу і прилеглий чималий сад з накриттям. Після війни школа знову запрацювала у звичному режимі.

А з побудовою у 1978 році нової великої школи №7 на Казнівці, діти початкової школи пішли до неї. Покинуте ж шкільне приміщення переобладнали під адмінкорпус сезонного літнього піонерського дитячого табору "Унава", який у 1980-х роках користувався у батьків популярністю і успішно працював у Фастові.

Після закриття і занепаду табору у перші часи незалежності його взяла для своїх потреб новопостала на Казнівці парафія Св. Воскресіння, переобладнавши у церкву. Коли ж їй у 2010 році дали ділянку біля 7-ої школи для будівництва нового храму і невдовзі 28 грудня 2012 року було збудоване та освячене перше недільне приміщення храму, то церковне життя мікрорайону перемістилося туди.