Денис Блощинський: За лаштунками грантового конкурсу "Тисячовесна"

Кава в паперовому стаканчику встигає охолонути, поки в сусідньому залі закінчується чийсь захист, і в коридорі Промприладу, між цеглою, яка пам’ятає радянський завод і ще до 2015 року не пам’ятла жодного фестивалю, стоять люди з бейджами, тримають роздруківки, повторюють про себе перші три речення, і кожен із них знає, що має рівно п’ять хвилин, а потім ще три на питання, і що ці вісім хвилин важать більше, ніж півроку роботи, яка за ними стоїть.

Одразу скажу, з чим я тут стояв ще вчора. Я був не стороннім спостерігачем: на цьому етапі був від нашої команди один театральний проєкт і так як серед всієї команди я виявився тим хто не служить і має більше всього вільного часу, то я поїхав захищати наш проєкт.

Тож усе, що нижче, пише людина зі своїм інтересом, і буде чесно, якщо ви читатимете з поправкою на це. Але я двадцять п’ять років роблю події, і є речі, які видно професійно, незалежно від того, чи отримає мій проєкт хоч гривню державног фінансування.

За ці роки я бачив у гуманітарній сфері різних людей на посадах, при різних міністрах і різних урядах, бачив різних міністрів і різні уряди відповідно.

Були люди з добрим наміром, які не розуміли, як улаштований процес, і намір розчинявся десь між третім погодженням і зміною складу комісії.

Були люди, які розуміли процес досконало, знали кожен наказ і кожну процедуру, але не мали наміру, крім наміру закрити рік без зауважень.

Були люди, які вміли зробити красиво, вміли зібрати сцену, світло і публіку, але ніколи не питали себе, навіщо це все і що з цього залишиться в понеділок.

Три речі, намір, розуміння і вміння, майже ніколи не збігаються в одній команді, і майже завжди хтось один із трьох витягує на собі решту, поки не вигорить.

Змушений визнати з деяким подивом, що я вперше за довгий час побачив, як усі три збіглися. Це було видно дрібницях, з яких складається робота: у таймінгу, який тримається, у ведучих, які не рятують ситуацію жартом, бо ситуацію не треба рятувати, у комісіях, що працюють паралельно і встигають, у логістиці людей, які приїхали з різних кінців країни і не стоять розгублені посеред коридору.

Окремо про експертів.

Питання видають людину швидше, ніж біографія. І коли після виступу передають мікрофон людям яких представили як експертів, одразу чути хто перед тобою: одні питають про інклюзію і доступність, другі про сюжетні лінії і про те, чи витримає драматургія шість серій, треті про кошторис, і не в сенсі "чому так дорого", а в сенсі культури стосунку з грошима, з чого складається ця сума і що буде, якщо курс поїде, четверті про комунікацію, про те, хто це побачить і як саме побачить. Це різні оптики, і вони не випадкові, за кожною стоїть чийсь досвід і чиясь сфера інтересів. Так виглядає експертиза, коли її збирали, а не призначали. І це в дуже великій кількості випадків одне з найслабкіших місць таких конкрусів. Але, схоже, Тисячовесна з цим впоралася.

Про простір.

Промприлад для цього історії пасує майже нечесно добре, бо це і є буквальна ілюстрація того, про що весь конкурс: колишній завод, який перестав виробляти прилади і почав виробляти сенси.

Брендинг, навігація, розкладка залів, те, як розведені потоки людей, це все не декор, це і є організація, бо організація завжди складається з простору і часу, а не з гасел.

Найприємніше для мене було в перервах між виступами, в просторах між залами. У коридорі, в кафехах тусовалися: театральний, кіношний, івентійний л/д, музиканти, люди з громадського сектору, з якими ми перетиналися в різні роки і в різних контекстах, і в цьому натовпі я на хвилину відчув себе так, наче сиджу з кавою в позаминулому житті і мрію про Україну після перемоги.

Тієї України після перемоги не буде. Не тому, що не буде перемоги, а тому, що ми більше не ті люди, які тоді мріяли, і країна, яка постане, буде іншою, ніж та, яку ми собі уявляли до всього. Але вона постане, і робитимуть її приблизно ці самі люди, які того дня стояли в черзі до кавомашини з роздруківками під пахвою.

Але якщо сильно-сильно пригледітися до того що відбувалося на моїх очах у Франику, пітчинг не є результатом цього феномену. Результат почнеться там, де закінчиться свято: у тому, чи будуть оприлюднені бали і протоколи, чи побачить кожен заявник, за що йому поставили саме стільки, чи прийдуть транші вчасно і чи не з’їсть їх процедура, чи буде звітність такою, щоб її могла подужати невелика команда, а не лише інституція з юридичним відділом, і чи доживуть ці проєкти до прем’єр у 2027 році в тому вигляді, в якому їх захищали. Мільярди гривень у культурі під час війни це не подарунок сфері, це вексель, який сфера підписує від імені суспільства. Я дуже хочу, щоб цей вексель був оплачений роботою.

Я поїхав з Франківська раніше, ніж хотів, і мені шкода, бо там залишилося ще чотири дні захистів і людей, з якими я не встиг поговорити.

Але я буду дивитися, чим це закінчиться, і якщо закінчиться так, як може, я про це напишу першим. Стаканчик з кавою я так і не допив, він залишився на підвіконні, поряд із чиїмись роздруківками, і, здається, це нормальний стан речей, коли в сусідньому залі саме починаються чиїсь наступні п’ять хвилин.

Тетяно Бережна, респект усій вашій команді. Всіх не тегну, не вистачить сторінки. Ви круті. Продовжуйте, будь ласка!

Денис Блощинський — український громадський діяч, рок-музикант, підприємець та науковець. Він є лідером і фронтменом гурту "Nesprosta", а також очолює Благодійний фонд "З країни в Україну", який реалізує масштабні культурно-просвітницькі та волонтерські проєкти по всій країні. Крім того, Денис є співзасновником відомої івент-компанії "Агенція 42" та має ступінь доктора філософії (PhD) з публічного управління.

Першоджерело за посиланням.

На цій сторінці представлені насамперед думки автора, які можуть не збігатися з позицією медіа "Погляд".

Ми публікуємо авторські матеріали передусім заради дискусії щодо важливих питань, бо віримо в силу громадянського суспільства і публічного діалогу.

Якщо вам є чим поділитися, чекаємо на ваші дописи. Пишіть!

Щоб першими дізнаватися про останні події Київщини, України та світу – переходьте і дивіться нас на YouTube. Також читайте та підписуйтесь на нас у Facebook Погляд Київщина та Іnstagram.