"Голка": Громадського обговорення кандидатур старост не буде
Про це повідомляє "Голка" на свої сторінці.
Під час воєнного стану парламент обмежив права громадян, і громадяни більше не можуть брати участь в обговоренні кандидатур старост. Відтепер старосту призначатимуть місцеві ради.
17 липня Верховна Рада ухвалила відповідний закон і передала його на підпис Президенту (№ 9518).
Це схвилювало громадськість, так як під час війни вибори неможливі, громадяни хотіли принаймі впливати на призначення сільських старост.
Крім того, донедавна існували і сільський голова, і рада, які припинили своє існування у 2020 році після об'єднання громад.
Тим часом очікується, що староста також надаватиме адміністративні послуги і з часом виконуватиме роль "мирового судді" у дрібних конфліктах. Наразі, однак, лише 5% старост надають такі послуги.
Чого хочуть громадяни?
Староста представляє інтереси мешканців села, здійснює комунікацію між владою та громадою села, зміцнює цей діалог, сприяє участі сільської громади у прийнятті рішень, вирішує проблеми громади та організовує сільські заходи.
Зазвичай кандидатами до місцевої ради стають ті, хто проживає в густонаселених районах. Це пов'язано з тим, що невеликим селам, які належать до великої автономної громади, фізично неможливо віддати велику кількість голосів за кандидата. Як наслідок, мешканці сіл відчувають себе недостатньо представленими в раді, і можливість голосувати за старосту зараз - це фактично можливість мати своїх представників.
На перший погляд, прийняття цього закону звузило процедуру прямої демократії.
Хоча вимоги Закону "Про правовий режим воєнного стану" обмежують проведення масових заходів, законодавець міг би більш гнучко підійти до таких чутливих питань, як громадські обговорення щодо кандидатури старости. Такі обговорення можна було б заборонити лише на територіях, прилеглих до зон бойових дій. Тобто там, де такі заходи, як загальні збори, не можуть бути проведені з міркувань безпеки.
Голова Центру розвитку інновацій Катерина Іванченко в коментарі громадській ініціативі “Голка” наголошує, що права громадян під час війни й так істотно обмежені. Вона зазначає, що таке рішення намагаються виправдати тим, що на прифронтових територіях є проблеми із залученням громадян:
"Але це позбавляє мешканців Львівщини, Рівненщини, Київщини та по суті майже двох десятків областей права впливати на призначення старост. Наші дослідження демонструють, що 60% громадян хотіли б долучатися до обговорень у таких випадках. Майже такі ж показники подані на сторінці Верховної Ради у Фейсбуці. В нас країна позиціонується як “держава у смартфоні” і є окреме міністерство цифровізації. Застосунком “Дія” користуються понад 20 мільйонів українців. Участь громадян можна забезпечити як онлайн, так і наживо, що дуже важливо. Тому законотворці давно мали б урахувати, що в країні є прифронтові території, опорні й тилові громади. І не треба під прикриттям воєнного стану утискати права громадян по всій країні".
Ці обмеження прямої демократії загалом виявили проблеми з інструментами залучення громадян до державного управління та статусом самих старост.
Згідно з новим законом, на офіційному сайті ради має бути розміщена інформація про час і місце проведення засідань, на яких розглядається питання про затвердження статусу старости. Ця інформація повинна бути надана не пізніше, ніж за два дні до дати засідання. Це єдина гарантія, яку держава надає своїм громадянам щодо участі у виборах старост.
Регламенти рад повинен передбачати процедуру, за допомогою якої присутні громадяни можуть висловити свою думку, в тому числі щодо обрання старости. Таким чином, принаймні в такий спосіб має бути забезпечена участь зацікавлених громадян у процесі затвердження старости. Слід зазначити, однак, що не всі парламенти інформують громадян про дату, час і місце проведення своїх засідань, а голови не завжди дотримуються правил і надають слово громадянам.
Новий закон, який очікує на підпис Президента, також передбачає, що в майбутньому Асамблея затверджуватиме процедури громадського обговорення кандидатів у депутати. Така процедура має бути частиною статуту кожної громади.
Однак слід розуміти, що місцеві громадські слухання не повинні проводитися "для галочки". Відомі непоодинокі випадки, коли представники забудовників, чиновників та "тітушок" з'являлися на громадських слуханнях під виглядом пересічних громадян. Типовим прикладом є "громадські слухання" щодо затвердження генерального плану міста Ірпінь. В результаті цих "громадських слухань" до генплану Ірпеня було включено "порт Очаків" і навіть прибережну територію вздовж Чорного моря.
Українська Правда
На загальних зборах, які мали стати основним форумом для обговорення кандидатури старости, участь мешканців села була низькою. Тут варто зазначити, що розвиток прямої демократії має тенденцію заохочувати переважно активних громадян, які, хоч і нечисленні, але мають потенціал для активної участі в суспільному житті. Іншими словами, це має бути якість, а не кількість.
Яка позиція міських голів?
Депутати внесли зміни до закону, щоб посилити роль ради у затвердженні старост. Міський голова має першочергове право запропонувати парламенту кандидатуру старости і може зробити дві спроби. Якщо більшість заступників голови не підтримують пропозицію, ініціатива переходить до групи заступників голови. Якщо і після такої пропозиції рада не проголосує за кандидатуру старости, голова має право сам призначити старосту.
Таким чином, посада старости поступово еволюціонувала від політичної фігури (як це було задумано при запровадженні системи) до фактичного представника виконавчого органу (на формування якого впливає міський голова) на території старостинського округу.
Міський голова, звісно, наголошує на тому, що посада старости не повинна бути політичною, і хоче мати прямий вплив на такі призначення.
Наприклад, міський голова Андрій Богдан городнянський міський голова заявив:
"Дивно, чому законодавець у щойно ухваленому законі не вирішив наявних проблем роботи старост у системі виконавчої влади громади. Вони колись уже прийняли процедури по старостах, якими заклали конфлікт і неможливість нормальної роботи, бо передбачали політику серед виконавців. Зараз ухвалили закон, яким знову не врегулювали проблеми. Якщо законодавець, як і ми, думає про мешканців громад, а не про піар, він має дати можливість обраним посадовцям призначати виконавців у кожен старостинський округ. Це мають бути старости, які забезпечуватимуть послугами людей у кожному куточку однаково, як це можуть організувати голова й рада. І тоді голова нестиме відповідальність за цього старосту перед мешканцями, і староста відповідатиме, вирішуватиме проблеми громади, а не розказуватиме, чому щось не робиться. Староста має бути частиною виконавчої системи з надання послуг людям, із забезпечення мешканців, а не політиком".
Пропозиція про пряме обрання старости наштовхується на проблему створення представницького органу без чіткого мандату, але паралельного парламенту.
Якщо староста буде представляти виконавчий орган парламенту, він не повинен затверджуватися парламентом, враховуючи принцип чіткого розмежування представницьких і виконавчих органів влади в громаді. Адже його функції не передбачають прийняття дискреційних, тобто політичних, рішень. Крім того, нові повноваження щодо відстеження присутності військовозобов'язаних, які з'явилися у зв'язку з раціоналізацією військового обліку, закріплюють за ними статус посадових осіб місцевого самоврядування, які фактично представляють не лише виконавчий орган місцевого самоврядування, а й державу.
Ким має бути староста?
Сьогодні староста - це скоріше система зворотного зв'язку, своєрідне «око мера» без прямих повноважень. Однак у майбутньому він може бути наділений повноваженнями збирати податки на нерухомість і землю, як у випадку з польськими солтисами. Зрештою, передача контролю над місцевими податками і зборами місцевим органам влади вже давно вважається проблематичною.
Існують також пропозиції послабити судову систему, надавши старості статус мирового судді для вирішення спорів у країні; декриміналізовано крадіжки на суму менше 3 000 уаф; і уряд запропонував надати старості повноваження перебрати на себе адміністрування місцевих податків і зборів. Це означає, що за крадіжку не передбачено тюремного ув'язнення, але така крадіжка залишається антисоціальним явищем. І саме старості доводиться вирішувати ці проблеми, на додаток до нелегкого завдання примирення з сусідами та припинення подружніх сварок. Таким чином, посада старости все більше вимагає спеціальних знань і навичок, необхідних для державної служби.
Експерт із територіального розвитку та місцевого самоврядування Павло Остапенко зазначає, що старости вже три роки можуть надавати адміністративні послуги, якщо, звісно, є відповідне рішення ради:
"Це робить зі старост іще більш “універсальних солдат місцевого самоврядування”. Але тут не потрібно забувати, що як до адміністраторів, так і до інших посадових осіб центру надання адміністративних послуг є певні кваліфікаційні вимоги, й це питання схиляє шальки терезів у бік адміністративного призначення старост, а не виборів. Оскільки обрати старосту з певною освітою, щоб він потім міг іще й адміністративні послуги надавати, — виглядає нереалістично. Тому, якщо ми хочемо наближати адміністративні послуги до громадян саме через старост, потрібно назавжди відкинути ідею їх виборності. Статистика Мінцифри показує, що на початок 2024 року лише 398 старост із 7482 надавали адміністративні послуги. Це 5%. Тобто наразі це не масове явище".
Роль старост як посередників та комунікаторів, що забезпечують доступ громадян до державних установ, зростатиме. Закон, прийнятий парламентом, знизив мінімальну кількість людей для формування старостинського округу до 200 осіб. Це піднімає питання прямої демократії при затвердженні кандидатів на посаду старости. Староста повинен бути "своїм" для місцевого населення. І хоча законодавча вимога щодо проведення громадських обговорень під час призначення була скасована, завжди залишатиметься потреба в консультаціях з місцевими жителями як лідерами своїх громад. Народні депутати запропонували, щоб форму такої консультації визначала місцева рада.
На перший погляд, питання статусу та ролі старости в системі місцевого самоврядування здається найменш важливим у калейдоскопі нагальних і складних викликів сьогодення, до яких додалася війна. Однак це підтверджує тезу про те, що організація публічної влади є досить складним викликом, який не має простих рішень. Лише авторитарні методи управління здаються простими, але зрештою неефективними. Це доводить історія України, особливо після здобуття нею незалежності.
Сьогодні майже кожна п'ята громада залишається без обраного громадою голови. І Громадська ініціатива "Голка" досліджувала шляхи вирішення проблем, які існують між представницькою та виконавчою владою на місцевому рівні.
Щоб першими дізнаватися про останні події Київщини, України та світу – переходьте і підписуйтесь на наш Telegram-канал Погляд Київщина – Інформаційна Агенція. Також читайте нас у Facebook Погляд Київщина і дивіться на YouTube.