Гоголь: уродженець Полтавщини, учився в Ніжині, мріяв жити у Києві
1 квітня виповнюється 211 років від дня народження письменника, драматурга і критика Миколи Васильовича Гоголя
Микола Гоголь, уродженець Полтавщини, жив ніби між двома різними світами, між низкою різних міст, російських і українських, вочевидь, душею тяжіючи до України.
«Микола Гоголь навчався у Ніжинській Гімназії вищих наук протягом 1821 – 1828 років. Тут сформувався його світогляд з постійним прагненням до знань, самовдосконалення, пошуку «ключа» до пізнання істинного життя. Але найбільше всього йому приносило задоволення брати участь у театрі при гімназії. У стінах Гімназії проявився, зазнав становлення та розвитку його літературний талант. За роки навчання Гоголь випробував майже всі літературні жанри: сатиру, баладу, елегію, поезію, поему», так відгукується про письменника Ніжинський державний університет імені Миколи Гоголя. У повідомленні зазначається: «У день народження Миколи Васильовича вшануймо його пам’ять, уклонімося йому як Особистості, як Митцю, як Людині, яка присвятила своє життя прагненню дослухатися до голосу серця і сумління і передати почуте нащадкам».
Був у житті Гоголя й період, коли він хотів пов’язати своє життя з Києвом.
«У біографії Миколи Гоголя є відомий усім гоголезнавцям період, саме період, а не “коротка мить”, як дехто вважає, бо тривав він близько року. Йдеться про палке прагнення письменника перебратися з Петербурга до Києва, яке з’явилося 1833 р. у зв’язку з підготовкою до відкриття в місті Університету Святого Володимира. Указ “Про заснування в місті Києві Імператорського Університету Св. Володимира” вийшов 3 листопада 1833 р., а наприкінці року з’явився ще один — “Про заходи до відкриття Університету Св. Володимира”. Серед заходів було передбачено “обрання і призначення ординарних і екстраординарних професорів і ад’юнктів”. Це й приваблювало Миколу Васильовича, зазначає доктор історичних наук, академік НАПН України, лауреат Національної премії України імені Тараса Шевченка Володимир Мельниченко.
Щоправда, попри всіх докладених зусиль, це його бажання не збулося.
«Та, коли рік потому, наприкінці липня 1835 р., Гоголь заїхав до Максимовича в Київ, по дорозі з Василівки до Петербурга, то про поселення в Києві вже не йшлося. Залишився тільки смуток про марні надії. За словами Максимовича, ад’юнкт кафедри загальної історії Петербурзького університету Микола Гоголь відверто зізнавався про своє нехтування тамтешніми лекціями і дуже жалкував, що Брадке не прийняв його в Київський університет», зауважує Володимир Мельниченко.